До речі, про страх: не зайве було б подбати й про власну безпеку. Після всього побаченого й пережитого в Катанзі він став свідком, якого треба терміново прибрати. Кого боятися? Мумбанзи? Спільників Понтуазо? Інших невідомих убивць?
Задзвонив телефон: Одрі. Саме вчасно.
— На якому ти етапі? — відразу ж запитав він.
— Перечитую справу Кріслера.
-- І?
— Два місяці тому все було туманно, й досі нічого не змінилося.
— Жодного зв’язку з Ізабель Баррер?
— Нуль. Кріпо багацько лікувався у психіатричних закладах, перш ніж став фліком. У мене є список. Треба було би порівняти його зі списком Баррер, але сумніваюся, що вони перетиналися в гамівних сорочках. У ті часи панянка ще жила в Клермон-Феррані…
— Коли ви вдерлися до його кабінету, нічого підозрілого не знайшли?
— Тобі добре відомо, що ми знайшли.
— Окрім вирізок із преси та адрес.
— Була також справа Анн Сімоні.
— Де вона?
— У теці, яку ми передали тобі.
— Більше нічого?
Одрі кілька секунд подумала, й знову озвалася:
— У її бібліотеці було кілька книжок про африканську магію.
— Про нґанґ?
— Ми нервували, — флікиня мовби вибачалася. — Я не заглиблювалася в деталі.
— А що з сусідами — на Ніколо, на де ля Тур?
— Завтра вранці. Я не можу зробити все й відразу.
Одрі знала свою справу: вона ввіллється в повсякденне життя цих кварталів, кафе, консьєржів, крамничок, коли вся громада тільки прокидатиметься.
— Тоді працюй, — підсумував він.
— Хочеш, щоб я знову туди залізла? — запропонувала дівчина.
— Куди?
— До Катца.
— Ти ненормальна?
Одрі не відповіла. Вона й справді була ненормальна й саме тому найкраща.
— У жодному разі, — додав він, мовби переконуючи себе самого. — Надто ризиковано. І далі переглядай архів. Мусимо працювати з тим, що маємо. Завтра прочеши той район, але я більше й чути не хочу про зламування. За тобою стежить уся поліція, Господи!
Він поклав слухавку й зробив собі ще кави. У животі пекло від шлункового соку, але збирався гарувати цілу ніч. Усівся на диван і нарешті вирішив розгорнути досьє Ізабель Баррер.
Його фліки провели ґрунтовну роботу. Відкопали все, що могли, про цю психіатриню, не менш, а то й більш схиблену за її пацієнтів. Слідкуючи за її пригодами (Ізабель зналася на божевіллі), Ерван думав про Отто Ґросса, одного з найкращих учнів Зиґмунда Фройда, психа й токсикомана, який зрештою помер, замерз на вулиці. Ервана зачарував образ божевільного психіатра — у ньому він бачив ту саму логіку, що й у власній професії: чи можна бути гарним фліком, якщо ти не потенційний злочинець? Слід було знати ці безодні, щоб їх досліджувати, або принаймні максимально до них наблизитися. Морван завжди казав: «Вони — хвороба, а ми — вакцина: у нас ті самі мікроби».
У підшивці було кілька фотографій. Ізабель мала похмуру й тривожну вроду. Змінювалися одяг, зачіска, макіяж, але в ній залишалася та сама загадкова грація. Вона пройшла шлях від юної студентки — наелектризовані пасма, неспокійний погляд і лялькові риси обличчя — до мертвого андрогіна наприкінці свого шляху, Еріка Катца. Особливо вражала фотографія, зроблена під час одного арешту: Ізабель мала коротке волосся й нацистський однострій (з-під чорного плаща виднілися нашивки). Цей знімок нагадав йому фільм 70-х років «Нічний портьє» про стосунки садо-мазо між німецьким офіцером і єврейкою, колись ув’язненою в концтаборі. Ізабель, здавалося, грала обидві ролі. Вона була одночасно Шарлоттою Ремплінґ та Дірком Боґардом, жертвою і катом. Чого ця психопатка хотіла від Ґаель? Як вона була пов’язана з Людиною-цвяхом? Чому і як Анн Сімоні стала її пацієнткою? Де вона нарила адресу Людовіка Перно? Найманець-фашик, час від часу таємний агент і вбивця, був не з тих людей, яких знаходять у довіднику.
Перейшов до загальних даних. Баррери в Клермон-Феррані були відомою родиною. Власники пралень, а потім підприємств з хімічного чищення упродовж не одного покоління. На сьогодні вони керували імперією — сотня закладів по всій Франції. У кількох вирізках із газети йшлося про їхні чвари з громадськими організаціями екологів та профспілками через перхлоретилен, розчинник, що використовується на таких підприємствах, канцерогенний і небезпечний для довкілля.