Выбрать главу

— Уже за кілька тижнів йому мали висунути обвинувачення, — вів далі він. — Якби не такі варварські обставини вбивства, найпершою гіпотезою стало б самогубство.

Софія здавалася приголомшеною. Лоїк і флік застигли поряд із нею. Усе сходилося до бійки трьох на цвинтарі — в стилі спаґеті-вестерна.

— Насправді повні дані про його компанії, мандрівки та пересування Італією вже лежать у моєму кабінеті. Хай там що розповідають, а поліційні служби працюють ефективно й можуть бути дуже оперативними. Серед компаній, акціонером яких є «Heemecht», зазначено «Coltano». Це вам про щось говорить?

— Так собі, — видихнула жінка й стиснула губи. — Кажу вам, я не займаюся справами мого батька.

Навіть не йшлося про її нещодавнє несподіване відкриття: двоє чоловіків одружили дітей саме для об'єднання своїх африканських акцій.

— А вам? — запитав Сабатіні й втупився у Лоїка так, ніби запрошував його до гри.

— Припиніть ставити запитання, відповідь на які вже знаєте, — озвався той бездоганною італійською.

— Джованні Монтефіорі спільно з вашим батьком володів значною часткою в цій гірничовидобувній компанії в Конґо. Думаю, його вбивство пов’язане з цим фактом.

— Чому?

— Тому що Філіпа Сезе Нсеко, директора «Coltano» з Катанґи, два місяці тому вбили точнісінько в такий самий спосіб.

— Вважаєте, що мого батька вбили африканці?

Ця фраза вихопилася в Софії мимохідь, і вимовила вона це таким гидливим тоном, що могла б здатися расисткою. Лоїк сам цього не усвідомлюючи, взяв її за руку, ніби хотів утримати на небезпечному схилі.

— Італійці не поступляться жорстокістю й варварством жителям будь-якої іншої країни, — правив своєї Сабатіні, — але справді все вказує на те, що це вбивство пов'язане з Африкою і «Coltano». Йдеться, можливо, про… радикальне захоплення влади всередині групи.

Софія нервовим рухом вихопила сигарету з дна сумочки.

— На сьогодні я єдина спадкоємиця цих акцій, — оголосила вона, затягнулася й видихнула дим у сонячний промінь. — Мені теж, можливо, загрожує небезпека.

Флік відкинув цю підозру легким змахом руки:

— Не бійтеся. Справжній мотив інший. Насправді ваш батько на цей час володів лише кількома акціями «Coltano».

— Що ви таке говорите?

Було трохи запізно втаємничувати в це Софію, та Лоїк видихнув:

— За останні кілька тижнів він усе продав. Я поясню тобі…

— Я також хотів би почути ваші пояснення…

Лоїк відсахнувся: Сабатіні несхибно дивився йому просто у вічі.

— Причини цієї операції дуже заплутані, — ухильно почав він, — треба кілька годин, щоб…

— То домовмося про зустріч.

— Без проблем, — погодився Лоїк, не виказуючи свого збентеження, — ось мій номер.

Задоволений Сабатіні взяв його візитівку. Ще раз уклонився й запропонував повернути на іншу стежку. Софія курила так, мовби її тіло підживлювалося димом.

— Ізидор Кабонґо. Знайоме ім’я? — запитав іспетторе, ні до кого конкретно не звертаючись.

— Ні, — очужіло сказала Софія. — Хто це?

— Пан Копальня Конґо-Кіншаси. Багато разів був міністром копалень, гірничої промисловості та геології. Зберігає за собою роль експерта при уряді Жозефа Кабіли.

— Ніколи про нього не чула.

— А про генерала Трезора Мумбанзу?

— Теж ні.

Лоїкові були знайомі ці імена, але він не міг пригадати, як конкретно вони пов’язані з Ґреґуаром.

— А полковник Лоран Бісінґ’є?

— Це ви могли б нам пояснити, чи не так? — втрутився Лоїк.

— Ці особи задіяні в експлуатації копалень і торгівлі колтаном у Конґо. Я ще не маю всіх подробиць, але одне знаю точно: Бісінґ’є, помічник Мумбанзи, нового директора «Coltano», — військовий злочинець.

— Це ваш підозрюваний? — запитав Лоїк.

— Треба спершу довести, що він був в Італії на момент скоєння злочину.

Думки Лоїка знову повернулися до Морвана.

— Мій батько також може бути в небезпеці?

— Хай там як, а він не надто обачний. Згідно з моїми джерелами, він зараз там.

— Так і є.

— Ви щось знаєте про причину його подорожі?

— Ні. Мій батько поділяв із небіжчиком Джованні смак до таємничості.

Сабатіні знову посміхнувся, вдаючи, ніби милується краєвидом: могили, верби, небеса… Ніби ненавмисно він привів їх до воріт. «Седани», катафалк, фургони державного телебачення вже зникли.

— Я попрошу вас поки що не виїжджати з Флоренції.