Консуело говорила з таким жаром, щирість і прямота так явно читалися на її обличчі, що слова її вразили каноніка, немов блискавка.
— Іди, Бриґіто! — сказав він економці з важливим, рішучим виглядом. — Істина говорить вустами немовлят, а розум цього немовляти — могутня сила. Іди, тому що сьогодні вранці ти змусила мене зробити поганий учинок і штовхнула б мене на такі й надалі, тому що я слабкий і часом боягузливий. Іди, тому що ти робиш мене нещасним. Іди, — додав він, посміхаючись, — тому що ти стала пересмажувати мою каву, а всі вершки, в які ти пхаєш свого носа, скисають.
Останній докір виявився для Бриґіти дошкульнішим за всі інші, — уражена в найболючіше місце, горда стара втратила мову. Вона випросталася, кинула на каноніка погляд, сповнений жалю, майже презирства, і вийшла з виглядом театральної королеви. Через дві години ця скинута королева покинула садибу, попередньо трошки пограбувавши її. Канонік зробив вигляд, що нічого не помітив, і з блаженного виразу його обличчя Гайдн зрозумів, що Консуело зробила йому щиру послугу. Для того щоб канонік не відчував ані найменшого жалю, юна артистка сама приготувала йому за обідом каву венеціанським способом — як добре відомо, найкращим у світі. Андреас негайно ж став під її керівництвом вивчати це мистецтво, і канонік оголосив, що в житті своєму не куштував смачнішої кави. Після обіду знову займалися музикою, пославши попередньо довідатися про здоров'я Корилли, що, як доповіли, вже сиділа в кріслі, присланому їй каноніком. Чудового вечора при місяці вони гуляли в саду. Канонік, спираючись на руку Консуело, не переставав благати її прийняти чернечий сан і стати його прийомним сином.
— Бережіться! — сказав їй Йосиф, коли вони пішли до себе. — Цей добрий канонік не на жарт захоплюється вами.
— У дорозі нічим не треба бентежитися, — відповіла вона. — Я так само не стану абатом, як не стала сурмачем. Пан Мейєр, граф Ґодіц і канонік — усі вони прорахувалися.
Розділ 80
Консуело, побажавши Йосифу на добраніч, вийшла до своєї кімнати, не домовившись із ним, як він припускав, про те, щоб піти на світанку. У неї були свої причини не поспішати, і Гайдн чекав, що вона повідомить їх йому наодинці; сам же він радів можливості провести з нею ще кілька годин у цьому гарному будинку й пожити біля каноніка, приємне життя якого було йому до душі. Консуело наступного ранку дозволила собі поспати довше ніж зазвичай і з'явилася тільки до другого сніданку каноніка. Старий мав звичку прокидатися рано й після легкої смачної закуски прогулюватися із требником у руках своїми садами та оранжереями, оглядаючи рослини, а потім ішов трошки здрімнути перед більш ситним сніданком.
— Наша мандрівниця почувається добре, — оголосив канонік своїм юним гостям, щойно вони з'явились. — Я послав Андреаса приготувати їй сніданок. Вона висловила велику вдячність за нашу увагу, і оскільки вона збирається сьогодні їхати до Відня (зізнаюся, всупереч усякій розсудливості), то просить вас відвідати її, щоб винагородити за вашу сердечну турботу. Отже, діти мої, скоріше снідайте й вирушайте туди. Напевно, вона готує вам який-небудь гарний подарунок.
— Ми снідатимемо стільки часу, скільки ви побажаєте, пане каноніку, — відповіла Консуело, — але до хворої не підемо: ми їй більше не потрібні, а подарунків її не потребуємо.