Але незабаром захоплені вигуки публіки заглушили всі ці нашіптування, і Вільгельміна, яка чванилася тим, що вона такий тонкий цінитель музики, така освічена учениця Порпори й така великодушна жінка, не посміла продовжувати таємну боротьбу проти найблискучішої учениці маестро, кумира публіки. Вона приєднала свій голос до голосу справжніх шанувальників музики, які захоплювалися співом Консуело, і якщо їй траплялося гудити співачку за гордість і марнославство, які виявилися в тому, що вона не віддала свого голосу в розпорядження «пані посланниці», то «пані посланниця» дозволяла собі шепотіти про це на вухо лише дуже небагатьом. Тепер, коли вона побачила Консуело в скромному платтячку колишніх днів і коли Порпора офіційно відрекомендував їй свою ученицю, чого ніколи раніше не робив, марнолюбна й пуста Вільгельміна все пробачила й почала відігравати роль великодушної покровительки. Цілуючи Консуело в обидві щоки, Вільгельміна подумала: «Мабуть, вона зазнала катастрофи, вчинила яке-небудь безумство або, може, втратила голос; давно щось не було чутно про неї. Тепер вона від нас залежить. Ось підходящий момент пожаліти її, надати підтримку, перевірити її обдаровання й мати з нього користь».
У Консуело був лагідний, миролюбний вигляд. Вільгельміна, не знаходячи в ній більш породженої успіхом гордості, яку вона приписувала їй у Венеції, відчула себе легко й розсипалася в милих речах. Декілька італійців, друзів посланника, що перебували в салоні Вільгельміни, приєдналися до неї, закидаючи Консуело компліментами й запитаннями, які вона зуміла спритно й жартівливо обійти. Але раптом її обличчя зробилося серйозним і на ньому відбилося легке хвилювання, коли на іншому кінці вітальні, серед групи німців, які з цікавістю розглядали її, вона побачила чоловіка, який уже одного разу збентежив її в іншому місці. То був незнайомець, друг каноніка, що так уперто розглядав і розпитував її три дні тому в кюре у селі, де вона разом із Йосифом Гайдном співала месу. Незнайомець і тепер придивлявся до неї з незвичайною цікавістю, і легко можна було здогадатися, що він запитує про неї у своїх сусідів. Заклопотаність Консуело не випала з-під уваги Вільгельміни.