— Я прослухаю вашу ученицю трохи згодом, — сказала вона Порпорі, — я вже інформована, що в неї великі знання, чудовий голос, і я не забула, яку приємність вона зробила мені при виконанні ораторії «Визволена Бетулія». Але попередньо я хочу поговорити з нею наодинці. Мені треба запитати її про дещо, і позаяк розраховую на її щиросердість, я сподіваюся, що зможу надати їй протегування, якого вона в мене просить.
Порпора поспішно вийшов, прочитавши в очах її величності бажання залишитися зовсім наодинці з Консуело. Він вийшов до сусідньої галереї, де страшенно змерз, бо двір, розорений витратами на війну, дотримувався надзвичайної економії, яку Марія-Терезія, за властивостями свого характеру, достатньою мірою піддержувала.
Опинившись віч-на-віч із дочкою та матір'ю імператорів, героїнею Німеччини й найвеличнішою жінкою Європи того часу, Консуело, однак, не відчула ні боязкості, ні зніяковілості. Чи безтурботність артистки робила її байдужою до войовничої пишноти, що сяяла навколо Марії-Терезії й відбивалася на самому її туалеті, чи, маючи благородну та щиру душу, Консуело усвідомлювала свою власну моральну висоту, тільки вона спокійно, без усякого хвилювання чекала, поки її величність зволить звернутися до неї із запитанням.
Імператриця опустилася на диван, злегка поправила всипаний коштовним камінням перев'яз, що тиснув на її біле кругле плече й урізався їй у шкіру, і почала так:
— Повторюю, дитя моє, я дуже високої думки про твій талант і не сумніваюся в тому, що ти прекрасно вчилася й багато знаєш у своїй справі, але як тобі, напевно, відомо, у моїх очах талант не має значення без гарної поведінки, і я ціную чисту, благочестиву душу вище за геніальність.
Консуело, стоячи, шанобливо вислухала цей вступ, але не зрозуміла, що у відповідь вона мала б сама вихваляти себе, а позаяк вона почувала смертельну відразу до хвастощів своїми чеснотами, дотримуватись яких їй видавалося цілком природним, вона мовчки чекала, щоб імператриця запитала її більш докладно про її погляди й наміри. А тим часом отут-то їй і видалась зручна нагода звернутися до монархині зі спритно складеним мадригалом про своє ангельське благочестя, про свою високу моральність і про неможливість погано поводитися, маючи перед очима такий зразок, як сама імператриця. Бідолашній Консуело навіть на думку не спало скористатися таким моментом. Чуйні душі бояться образити велику людину банальною похвалою. Але хоча монархи й не помиляються щодо природи грубих лестощів на свою адресу, проте вони так звикли вдихати цей фіміам, що він потрібен їм як простий вияв глибокого шанування, як етикет. Марію-Терезію здивувало мовчання молодої дівчини, і вона знову заговорила, вже менш лагідно й не таким підбадьорливим тоном:
— Наскільки мені відомо, моя мила дівчинко, ви особа досить легкої поведінки і, хоча ви незаміжня, живете в недозволеній близькості з молодиком вашої професії, — забула його ім'я.
— Можу відповісти вашій величності тільки одне, — мовила нарешті Консуело, схвильована несправедливістю цього грубого обвинувачення, — я не пам'ятаю, аби зробила у своєму житті що-небудь таке, що перешкодило б мені витримати погляд вашої величності зі смиренною гідністю та вдячною радістю.
Марію-Терезію вразив вираз благородства й сили, що з'явився в той момент на обличчі Консуело. П'ять-шість років тому імператриця, безсумнівно, поставилася б до цього співчутливо, але тепер Марія-Терезія була вже королевою до самих кісток, і свідомість своєї могутності привчила її до якогось захвату владою, коли хочеться, щоб усе перед тобою гнулося й ламалося. Марія-Терезія бажала бути і як володарка і як жінка єдиною сильною істотою у своїй державі. І тому їй здалися образливими й горда усмішка й сміливий погляд юної дівчини, нікчемного черв'ячка біля її ніг. Вона збиралася було тільки побавитися Консуело, як рабинею, із цікавості змусивши її висловитися відверто.