Консуело не доводилося знову обмірковувати пропозицію Рудольштадтів. Їхня великодушність, незламна, піднесена любов сина, поблажлива ніжність батька не викликали в неї ніяких сумнівів. Їй не потрібно було звертатися ні до свого розуму, ні до совісті — вони промовляли на користь Альберта. Цього разу без усяких зусиль вона запанувала над спогадами про Андзолето. Перемога над любов'ю дає сили для перемоги над усіма іншими пристрастями, і Консуело не боялася більше спокуси, віднині їй не були небезпечними ніякі чари. І все-таки пристрасть до Альберта не розпалювалася в її душі з достатнім запалом. Вона знову й знову зверталася до свого серця, в глибині якого в таємничому спокої жило очікування повної любові. Сидячи біля вікна, простодушна дівчина часто дивилася на молодих людей, які проходили повз неї, — зухвалих студентів, шляхетних вельмож, меланхолійних артистів, гордих дворян — і всіх піддавала наївному й по дитячому серйозному розбору. «Подивимося, — говорила вона собі, — наскільки норовливе й легковажне моє серце. Чи здатна я закохатися раптом, безумно й нестримно, з першого погляду, як багато хто з моїх шкільних подруг, які хвастали цим або каялися в моїй присутності? Невже правда, що любов — чарівна блискавка, що вражає нашу істоту, грубо відриває нас від спокійних прихильностей і порушує наше мирне невідання? Чи здатний погляд хоч одного із цих чоловіків, які іноді підводять свої погляди до мого вікна, схвилювати й зачарувати мене? От хоча б оцей рослий чоловік із гордовитою ходою, невже він шляхетніший і красивіший за Альберта? А той, інший, з пишною шевелюрою, у вишуканому костюмі, хіба заслоняє він образ мого нареченого? Нарешті, хотіла б я опинитися на місці он тієї вирядженої дами, що їде у своїй колясці разом із гордовитим паном, який тримає її віяло й подає їй рукавички? Хіба це все змушує мене тремтіти, червоніти, мріяти? Ні!.. Правда ж, ні! Говори, моє серце, висловися, — звертаюся до тебе й даю тобі волю. Та ба! Я зовсім не знаю тебе. Від хвилини народження в мене було так мало часу зайнятися тобою. Я ні в чому не обмежувала тебе. Я віддавала своє життя під твою владу, не розбираючи, наскільки розсудливі твої пориви. Тебе розбили, моє бідолашне серце, а тепер, коли розум здобув перемогу над тобою, ти не смієш жити, ти не вмієш відповісти. Говори ж, прокинься й вибирай! Ах, ти все залишаєшся спокійним і нічого не хочеш із того, що тобі пропонують? — Ні, нічого! — Тобі більше не потрібний Андзолето? — Ні, не потрібний! — Тоді, виходить, ти закликаєш Альберта? Мені здається, ти говориш «так»»! І Консуело щодня відходила од вікна, бадьоро посміхаючись, із лагідним і м'яким блиском в очах.
Через місяць, почуваючи себе зовсім спокійною, вона відповіла Альбертові не поспішаючи і перевіряючи себе ледве не на кожній літері, яку виводило її перо:
«Я не люблю нікого, крім Вас, і майже впевнена, що Вас люблю. Дайте мені помріяти про можливість нашого шлюбу. Мрійте й Ви про нього. Знайдімо разом спосіб, не засмучуючи ні Вашого батька, ні мого вчителя, стати щасливими, не стаючи егоїстами».
До цієї записки вона приєднала коротенький лист графові Християнові, де розповіла йому, яке веде спокійне життя, і повідомляла про перепочинок, що створився внаслідок нових планів Порпори. Вона просила старого графа знайти спосіб обеззброїти маестро й повідомити її про це через місяць. Таким чином, до з'ясування справи, затіяної в Берліні, їй залишався ще цілий місяць, аби підготувати Порпору.
Консуело, запечатавши обидва листи, поклала їх на стіл і заснула. Чудесний спокій спустився на її душу, давно вона не спала таким міцним, безтурботним сном. Прокинулася вона пізно й поспішила встати, щоб побачитися з Келлером, який обіцяв прийти о восьмій годині за листом. А була вже дев'ята. Консуело заходилася поспішно одягатися й раптом із жахом побачила, що листа на тому місці, куди вона його поклала, немає. Усюди шукала вона його й не знаходила; зрештою вийшла подивитися, чи не чекає її Келлер у передпокої, але ні Келлера, ні Йосифа там не було. Повертаючись до себе, щоб знову взятися за пошуки листа, вона побачила Порпору, що суворо дивився на неї.