місяців?
— Не хвилюйся, я не дитина, можу дати раду собі
та своїм емоціям, — відповів я, зачиняючи за нами двері. Хотілося додати щось іще, та вона затулила мій рот губами, пе-ребивши на півслові. Я тут же забув, що хотів сказати. У важливі моменти мені катастрофічно не вистачає цієї важливої
навички — тримати свої думки при собі.
Я намагався робити все спокійно. А все одно руки
тремтіли, поки я метушливо знімав з неї одяг. Давно тако-54
го зі мною не було. Ось вона переді мною. Навіть занадто
білосніжна, м’яка, сяюча в напівсвітлі світильника шкіра, ще більш повніші, ніж здавалось під одягом, груди та зовсім трохи помітна складка на животику — вона не була занадто спортивною, проте вабила мене більше, аніж хто-небудь до того в моєму житті.
Ми залишились в самих шкарпетках. «Нам на другий поверх», — показав я на приліжкову драбинку і відчув себе неймовірно по-ідіотськи. Наче в той раз, коли привів дівчину
з побачення в квартиру до мами, щоб узяти подушки, покрива-ла та спальник, а потім повезти на іншу квартиру, аби ми могли
переспати. Дорогою треба було ще пояснити, що ліжка на новому місці ще немає, а тому спати доведеться на спальнику.
До речі, на тому самому, де ми після влаштовували
вечірки.
Згадуючи цю історію, я дивився на складки талії дівчини, які з’являлися і зникали, коли вона піднималася сходинками, на її рожеві шкарпетки і відчував, як мене накривав
комізм того, що відбувається. Найгірше те, що в мене про-падав настрій.
Я цілував її в шию, прислуховуючись до її дихання і намагаючись відволіктись від шаленого ритму мого серця. Обличчя горіло, а ноги вкрилися холодом. Один із наших друзів розповідав про подібний не дуже вдалий перший досвід
зі своєю дівчиною. Так, перший раз у багатьох невдалий. Але
це ж для мене далеко не вперше.
І Кайла, як виявилось, не моя дівчина. Треба було щось
робити.
— Допоможи мені, — прошепотів їй на вухо і хотів був
додати якоїсь романтичної маячні типу «я занадто пережи-ваю поруч з настільки прекрасною дівчиною», але вона вже
перевернула мене і взяла ініціативу. Минуло кілька хвилин
55
і я ввійшов в неї. «Ти найбільший з тих, хто в мене був», —
промуркотіла вона. Цікаво, скільком вона казала ці слова.
Я тут же намагався відігнати геть цю думку.
Вона кричала всілякі нісенітниці, як це буває. Іноді
переходила на іспанську. Жаль, що тоді я її ще не розумів.
Я намагався ні про що не думати і лише дивився на химер-ні вирази, що з’являлися на обличчі дівчини, якій я так хотів приписати роль тієї єдиної.
Але це всього лише моноспектакль.
— Are you ok? — спитав я в неї, переводячи подих.
Вона лежала, височіючи наді мною, і притискала мою голову до грудей. — Дивна у нас поза. Наче це ти тільки що мене
трахнула.
— Ну, так в принципі й було, — відповіла вона. — Але
мені сподобалось.
— Правда? Будь-ласка, не кажи чогось через те, що здається, ніби я хочу це почути. Я знаю, що буваю дивним, набридливим, занадто балакучим, а часом все одразу і…
— …і це ти мені зараз вирішив приклад про демонструвати?
— Хах, — підстрибнув я, — намагаюсь сказати, що хочу, аби ти була зі мною чесною. І я можу бути краще…
чорт, не зовсім те…навіть не можу повноцінно висловити
емоції. Клянусь, у моїй голові й моєю мовою це звучало набагато краще, — я роздратовано розкуйовдив рукою своє волосся і притиснувся до її ніжного тіла. — Просто… прошу, будь чесною. Я дорослий хлопчик, можу впоратися зі своїми почуттями, — повторив я, позіхаючи. Я сам не знав, кажу
це для неї чи більше для самого себе.
— Не хвилюйся, мене би тут не було, якби ти був
би мені не цікавий, — відповіла Кайла, і я відчув зростаю-че напруження її обіймів.
56
Я вперше бачив її серйозною. Наче доросла жінка, що звикла прикидатися незрілою дитиною, зненацька вирішила припинити гру.
— Тільки з одним у мене проблема: ти не використав
презерватив. Навіть не спитав мене. А що як я (чи ти) вже
переспала з половиною корабля?
— А ти думаєш, я переспав? На цьому кораблі я був
тільки з тобою.
— Знаю, я не до цього…
— Ну і я не думаю, що ти з половиною корабля спала. Якби думав, ми би тут не були, — відповів я, і міг голос
здався трохи жорсткішим, ніж я очікував. Вона мала рацію, і це очевидно, але дитяча впертість і ревність не давали мені
цього сказати. Час перестати самому собі протирічити. Я голосно видихнув.
— Ти права. Вибач. Повинен був спитати. Занадто
сильно хочу тебе, а тому останні клепки в голові перегоріли
від збудження. Але це не виправдання. Я перевіряюсь у лікаря кожен місяць, і якщо хвилюєшся, ми можемо…