і ти з мене посмійся. Що як це допоможе. Нічого більше
не рятує від думок про неї. Людське уособлення мого обсесивно-компульсивного синдрому.
Майбутнього в мене з нею немає, я може і дурень, але
не настільки наївний. Вона — красива дівчина на кораблі, переповненому зголоднілими до уваги і близькості чолові-ками, які дивляться на нас так, наче готові мене вбити. Навіть моя знайома до неї підкатувала. Кайла сама мені потім
казала, що та пропонувала їй переспати. Грається зі мною.
Хоче побачити, як я ревную.
Я ж намагаюся виду не подавати, але не думаю, що в стані пережити ці емоційні гойдалки.
Може, зібрати свої шмарклі в кулак і розлучитися, доки
мене ще повністю не переїхало цим катком кохання? Я реально втрачаю себе. Зараз наче на МДМА поруч із нею. Фізично відчуваю зміни, варто її торкнутися: змінюється голос, поведінка, перестаю орієнтуватися в просторі й часі.
66
Реальність прогинається під вагою гормонів. Із нею це також відбувається. Але її наркотики так і залишаються лег-кими. А для мене ці стосунки перетворюються на подорож
в один кінець. Я закохався в неї. Чи збожеволів? Чи буває
одне без іншого? Треба щось із цим зробити, але я не знаю
що. І чим довше ми разом, чим більше я до неї прив’язуюсь, тим більш жалюгідним у своїй залежності стаю.
У результаті тижнів перебирання мого життєвого досвіду
я так і не знайшов відповіді, але вивів чотири речі, які якщо
і не зроблять мене безперечно щасливими, то точно залишать
значно менше місця для жалкувань. Перше — навколосвітня
подорож. Я пам’ятаю точний момент, коли пообіцяв здійс-нити її, щоб там не сталося. Була ніч, ми їхали з торговельно-го центру після святкування мого п’ятнадцятиріччя. Здається, це був перший і останній раз, коли я бачив твого батька.
Я дивився на мерехтливі електронні вогні будинків, що від-бивалися у вузькому видноколі моря, і думав про те, як буду
зустрічати свій двадцятий день народження. А тридцятий?
Де і з ким? Моя рідна мати не дожила і до тридцяти п’яти.
Вона не бачила практично нічого. Не знаю, скільки проживу
я, але побачу так багато, скільки буде можливо. І за неї також.
Друга річ, яку обов’язково повинен зробити, — закінчити книгу. Хоч одну. Скільки разів вже починав. Кинути
щось на півшляху не так і погано. Зі всіма буває. Погано, коли не можеш кинути звичку кидати все на півшляху.
Третя річ — будинок біля моря. Обов’язково біля моря
і обов’язково двоповерховий — достатньо великий, аби розмістити всю сім’ю. Так, щоб ми днями могли не бачитись
і менше діяли один одному на нерви. А збиралися за одним
столом тільки на вечерю.
І останнє, четверте — це діти. Коли перші три пункти будуть виконані, хочу мати хоча б двох щасливих людей, 67
що будуть згадувати мене після смерті. Може, це егоїстич-но, але що в світі взагалі робиться не з егоїстичних мотивів?
Ні з чим із цих найважливіших у моєму існуванні речей
Кайла мені допомогти не здатна.
А значить, вона не є необхідним елементом мого щастя.
Ця дівчина — тимчасове запаморочення моєї душі і не більше.
Глава 8
Найгірший спосіб
сказати «До побачення». 24 жовтня
Удень вона написала, чи не хочу я провести її брейк разом. Це навіть не питання — скоріше запрошення. Неможливо уявити, що я відмовлю їй у зустрічі. Чим би я не займався. І скільки би вже не спав.
Ми проводили вільний час у спорожнілому барі і займа-лися тим, що й завжди. Ми майже і не розмовляли. « Насолоджуйся круїзом з американськими гірками на борту. Скоро
вони все одно закінчаться», — говорив я собі, поки вона сиділа у мене і ми в сотий раз поцілунками вивчали кожен міліметр наших облич.
— Коли-небудь цілувався з хлопцями? — відірвавшись
від мене, спитала Кайла.
Я аж закашлявся.
— Що? Дивне питання для тої, з ким ми цілувались
останні півгодини.
— Просто у тебе дивовижно ніжні губи. Майже
як у дівчини.
— Еее… дякую!
— Прошу. Це і правда комплімент. А ще мій друг упевнений, що ти гей.
68
— Це той гей з Бразилії?
— Мартін. Так, каже, погляд в тебе такий… томний. Так
і сказав мені, коли нас разом побачив: «Той новий хлопець
дійсно милий, і очі в нього такі… тільки думаю він ще в шафі…».
— З цих пір буду носити сонцезахисні окуляри.
— Навіть в крю-месі? Він там тебе бачив.
— Усюди. Спати в них буду. Аби тільки млосним поглядом нікого не розбурхувати. Стоп… а що значить «той хлопець», ти не сказала ліпшому другу, як мене звати?
— А навіщо? Як випаде можливість, сам представиш-ся. Так зручніше.