в тобі розквітне, я розіб’ю тобі серце. Навіть якщо в проце-сі доведеться розбити його собі.
Все відбулося десять хвилин тому, а вже здається вигадкою. І так хочеться зберегти, врятувати від забуття емоції, поки вони не перетворилися на закам’янілі спогади. А тому
записав усе дослівно, навіть перекладати не хочу. Ти писала, що тобі подобається такий стиль більше. Ніби серіал
із субтитрами в голові. Тільки ось не хочу я жити в серіалі.
Хочу — в меланхолійно-щасливому романі Муракамі. Де нічого не зрозуміло, але все на своїх місцях.
Але це не про нас. Боюсь, закохався в майже жіночу вер-сію себе. Щонайменше, себе річної давності. Версію того му-дака, який телефонував тобі вранці, аби розповісти, де і з ким
зрадив дівчині. Звичайно, багато чого в ньому мені подобалось, але насправді, я би його зараз відпиздив. І як і його, я ненавиджу Кайлу майже так само сильно, як і люблю.
109
Глава 14
Все відбувається в крю-месі. 10 листопада
Правильно кажуть: помсту потрібно подавати холодною. Ти й сама мені так казала у класі восьмому, я пам’ятаю.
Але от проблема: я занадто далеко від даного агрегатного
стану — гнів, страх та закоханість буквально вирують усередині мене і готові вихлюпнутися кожної секунди. Мені
хочеться кричати Кайлі в обличчя, як я її ненавиджу, і хочеться обіймати і ніжно шепотіти, як її люблю. Іноді одночасно. Відчуваю себе жалюгідним гімном, що не здатне при-боркати хвилю почуттів, що нахлинула. А тому продовжую
посміхатись і цілувати її, раз за разом прокручуючи в голові план наступних дій.
«That was the best quarantine in my life. Can get more of that? My medical condition really need this», — пишу я.
«Everything to keep you sane baby, — прийшло у відповідь. — But…I almost pee in my pants anyway when the doctor came».
«Oh my god! Thank you for all sacrifices you are doing for me», — відповів я і, відкинувши телефон на подушку, тут же заснув.
Так, помсту потрібно подавати холодною, спало мені
на думку, поки останні залишки свідомості упливали під шум
прибою. І поки я ось остигаю, змушую себе насолодитись
Кайлою сповна.
— Ok, sweetie, — відповідає Анрі. Його очі усміхають-ся мені крізь блакитні скельця круглих окулярів.
Немає кращого помічника в справах любові та помсти, аніж той, хто хоче тебе трахнути, і при цьому достатньо чесний або скажений, аби в цьому зізнатися за першої ж зустрічі.
110
В цьому ж випадку підходили обидва варіанти. Окрім цього
простого факту, сказати щось напевне про Анрі було важко.
Взагалі важко сказати, що на цьому кораблі забула людина з особистими фотографіями одного з боснійських прези-дентів, яка витрачає в казино вдвічі більше, ніж має заробля-ти на своїй позиції за місяць та, до того ж, регулярно отримує
цікаві телефонні дзвінки від поліції. Напевно, історій у за-пасі у нього немало, проте тут він усього лише другорядний
персонаж моєї історії і зараз для неї має значення лише один
факт його біографії: як бойфренд метроді (боса всіх наших
босів) Анрі мав доступ до людей та місць, до яких подібним
до мене простим смертним вхід заборонено.
— Ok, sweetie, I’ll do it. But what will I get in return? —
сказавши це, він спробував покласти свою руку на мою, але
я був меткіший і його долоня голосно ляснула по порожньо-му столу.
— Me eternal friendship, of course! — посміхаючись, відповідаю я.
Анрі лише фиркнув у відповідь.
— What are you doing here? — Над нами невдоволено, наче суддя, височіла Марі. — Again you are assaulting my little brother? — останнє слово вона наче навмисно вимов-ляла з надмірним зімбабвійським акцентом.
— What? — відповів Анрі — We were just talking how we want to have a good threesome with blackie like you, Mary.
How much do you want?
— Tsss… Aaa — тільки й відказала дівчина. Вона завжди робить один і той самий звук, коли злиться або готуєть-ся когось образити.
— I don’t sleep with white guys, — відповіла наша подруга і показала мізинець. — You know that. I am not able to feel anything.
111
Усе ж таки останній варіант, подумав я. Анрі розсміявся ще голосніше:
— I wouldn’t mind to try black guy either. Always wanted to try an Oreo.
Ок, подібний діалог вже чув, подумав я і, попрощав-шись, вирушив на пошуки своєї коханої. Як зручно, що працює вона саме тут — в crew mess.
Кайла сиділа за столом сама і перечитувала повідомлення. Дідько, треба було більше займатися іспанською.
— Excuse me, miss?
— Hmm?
Знайоме заспане личко з повними, наче у милого хом’ячка, щоками фруктів розгублено обернулося до мене, і ще до того, як вона сфокусувала на мені погляд, я чмокнув її в губи.
Прикриваючи рота, аби не розплювати залишки їжі, вона голосно захихотіла:
— I didn’t realize it was you!
— Are there many guys trying to kiss you in the morning? — Я пригорнув її і поцілував ще раз, по-справжньому. Хм, вівсянка з яблуками та молоком — непоганий вибір.