Не думаю, що й кохання там було, але теоретично воно могло таки зародитись.
Закінчилося все швидко і безглуздо. Як і починалося.
Знову невідомий почав ломитись у кімнату моєї уже колиш-ньої «дівчини» у наш інтимний момент. «Секунду», — кричить Енн, злазить з ліжка і, навіть не дивлячись на мене, відчи-няє двері. Тягуча і тепла темрява кімнати за секунду виростає
під сплеском неприродно білого світла. Двері з глухим тріском
вдаряються об рукомийник, і у спалаху розпашілого обличчя бачу того ж філіппінця, який сканує кабіну і помічає мене.
Інстинктивно натягую покривало, аби хоч якось прикритись.
Виявляється, і секунда може ділитись на менші проміжки часу.
179
«Fuck off, Bitch, I really liked you!» — він знову із силою, значно більшою, ніж вони того потребують, штовхає ті тоненькі
дерев’яні дверцята і тікає в невідомому напрямку. За ним коридором слідують і розплескуються на всі боки всі можливі
і неможливі образливі слова, що, напевно, він із самого дитинства збирав наче черепашки на пляжі, якими потім можна буде похизуватися перед іншими дітьми.
Не сказавши ані слова, Енн зачиняє двері та повільно, точно лань, що відчула небезпеку, наближається до мене.
Кроки її обережні і безшумні, хоч окрім нас у кімнаті більше
нікого немає. Лайка все ще долинає з дальнього кінця коридору, проливаючись крізь шпарини і змиваючи всі залишки
мого бажання тут залишатись. Я чекаю ще секунд двадцять, поки його голос не захлинеться і потоне в мирному звучан-ні двигуна, аритмічному рипінні стін і глухому шумі венти-ляції. І знову не настане той призабутий і по-своєму мело-дійний фон, що на кораблі зветься тишею.
Звичайно, я прекрасно розумію, що чувак з нею спав.
Якби то була Кайла, я б, напевно, відреагував ще гірше.
Та ще й битися поліз би. А тут якось смішно.
— And your second boyfriend seems upset.
— What are you talking about? He is just my friend! —
відповідає Енн. На половині фрази її голос починає зривати-ся. Її очі бігають по кімнаті, наче в пошуках виходу.
— And I am also your friend?
— Yes… mean, no… don’t stress me, please.
Я починаю істерично сміятись.
— You don’t understand, he is just in love with me. He is friend of my ex. Look, he probably send him. Look at my WhatsApp! — відповідає вона і підбігає до столу, шукаючи
мобільний. Її накидка злітає з оголених плечей, що поблиску-ють у жовтуватих смужках світла з усе ще причинених дверей.
180
— I am not mad that you sleep with other people, Enn.
I mean, I would be… In other circumstances. Not on the ship, —
відповідаю я, і в голові виринає спогад із Доброславу, каран-тину і дівчина, якій зробив занадто боляче, аби мати право
про неї зараз думати. — And I am not in love with you, just like to spend time left here together, I told you. But what I really don’t like is when someone trying to make idiot out of me.
— What?.. not in love?
Вона голосно переривчасто схлипує і дає мені телефон, відкриваючи спілкування з ним. А я просто перегортаю і на-трапляю на наступний діалог. Наш старий знайомий офіцер
о 3:15 ночі їй пише:
«Do you really want me?»
«Yes, I do. Come to my cabin».
Я починаю неконтрольовано реготати. Ну як можна
бути таким тупим? Енн в сльозах лепече щось про кохання, що Антоніо все одно не приходив і все це було не більше ніж
спробою добити Кайлу. Я на кожну її фразу відповідаю тільки ще голоснішим, ще злішим сміхом. Поки її слова і зовсім
стають майже нечутними.
— Good bye, Enn, — віддихавшись і одягнувшись, тільки й додав. Після чого тихо причинив за собою двері. Отак
Енн за дві хвилини втратила одразу двох хлопців. Хоча які
ми для неї хлопці? Так, корабельна історія.
А я знову вільний.
Глава 23
Січень. Завершення однієї історії — початок іншої
Усе ще думаєш, тобі буде цікаво читати ще одну підліткову драму?
181
Хотів жити в книжках Муракамі, а живу в дешевому під-літковому серіалі від Нетфлікс. Я зробив на цьому кораблі
все, що хотів, обігнав усі темпи морального падіння і переви-конав усі плани на душевний розпад. І навіть гроші при тому
заробив, хоча, поки це робив, трохи не забув, що для цього
я сюди, власне, і приїхав. От дурня, скажи?
Щось наче штовхає вперед, більше й більше. Іди, зна-йомся, знайди нову за годину після розлучення з попе-редньою. І я люблю і ненавиджу це в собі — мою хворо-бливість, що вимагає чергової порції самоствердження
за рахунок інших.
Я хочу, мені потрібно завершити цей контракт якомога скоріше. Хочу зупинитися, вилізти нарешті з цього
емоційного болота, в яке ж сам і застрибнув, і копирсався
в ньому з радістю чотирирічної дитини. Думаю, на поки
досить.
А інакше ніколи і не вибратись. Існує ризик перетвори-тись на когось подібного до твого колишнього з вісьмома ко-ханками і дівчиною, яка від нього залетіла через пробитий