вечірньої Одеси, що гуляє поміж довгих пауз в нашому діалозі. — Думаю, Пашу пов’язали. Слідча дзвонила, розпитувала
про нього: звідки знайомі, як довго його знаю, що про нього
можу сказати. І на квартиру також приходили».
— І що сказав?
— Ну, детальної і глибокої біографічної довідки не дав, якщо ти про це. Не зміг би, якби й захотів. Та й про нерівну
боротьбу з бордюрами, алкоголізмом та ображеними кохан-цями розповідати не став. А більше про нього мені, здається, і сказати нема чого. Разом вчилися, працювали, кудись
ходили, про щось говорили. Звичайне життя звичайного
«нікого».
Ти проігноруєш все, що кажу, поки перебираєш факти
у голові, а я все шукаю точку опори. А потім додаси:
— Він же ніби нову роботу знайшов.
Намагався пригадати деталі з нашої останньої розмови
з ним. «Так, можливо якась робота і була, — відповідаю, —
185
але, найімовірніше, через неї мені з поліції і дзвонили. Він
попереджав, що зі мною можуть зв’язатись. Після тої розмови більше його не бачив. Ніхто не бачив. Його навіть дівчина шукала».
— Дідько! І що в нього в голові?
— Те, що й у мене — ні хрєна. Як і у будь-якого двадцятип’ятирічного хлопця без конкретної мети та плану
на це безглузде переведення повітря та простору.
— Знову себе недооцінюєш.
Ти все ще намагаєшся змусити побачити щось більше.
Але мене не зупинити: все продовжую змішувати егоцен-тризм, самокритику та віскі з льодом у нашому нічному діалозі, що, як і належить нічним діалогам, веде в нікуди і зникне в перших променях світанку.
— Ні, я просто тверезо оцінюю свої вчинки. Різниця
між ним і мною полягає лише в тому, що він був ідіот з пунктиком на наркотики, а я — ідіот з пунктиком на секс.
— Але все можна змінити. Завжди.
— Хотілося б розділяти твій оптимізм. Але щось все
більше переконуюсь, що ми — не більше ніж раби своїх зви-чок. Так, можна змінити «хазяїв», але вільними нам не стати ніколи.
Ти розчаровано видихнеш і знову подивишся на вечір-нє одеське небо. Мені вкотре стане незручно за свої слова.
— Все це — неважливо. Моя хвороблива філософія
не змінить того факту, що я твій друг. І якщо буде потрібно, завжди допоможу. Як і ти завжди допомагала мені. Хоч живи
в мене вдома, як хочеш. Все одно я туди ніколи не повернусь.
На цих словах я розплющив очі. Дуже довгий сон. Один
з небагатьох, що я запам’ятаю.
Очікуючи в черзі щасливчиків, що закінчують цей
контракт, побачив того самого італійського офіцера. Він по-186
сміхнувся і помахав мені. Я зробив те саме і на цей раз нічого не відчув. Зовсім нічого. Ось і все, подумав. Озирнувся
на людей навколо. Той самий філіппінець тягнув із собою
з Америки тридцятидвохдюймовий телевізор. Хтось кричав у свій телефон. Мені й самому захотілось закричати від
радості. Але замість того я дістав мобільний і відкрив її про-філь в Інстаграмі. Ну що, прощавай, центр мого мікрокосму
на цьому кораблі.
Але перед тим, як назавжди видалити, відправлю їй останнє повідомлення:
Дорога Кайла,
Знаю, що це дивно і вже, напевно, не має значення, оскільки все було сказано два місяці тому, але мені це потрібно.
Я завжди жив за принципом «краще зробити щось і пізніше
шкодувати, ніж не робити і шкодувати». Можливо, принцип дурний і мені варто було б подумати над тим, що виби-раю своїм життєвим кредо, але я чесно дотримуюся своєї при-роди. Напевно, як і всі ми. Тому ти зараз читаєш цього листа.
Не потрібно відповідати, я просто відчуваю потребу зробити
це і зникнути, перш ніж ти забудеш моє обличчя.
Дякую тобі, Кайла.
Як я вже говорив, коли ми по-справжньому розмовляли
востаннє, ти — найкращий спогад, який я заберу з цього місця. Навіть якщо тобі не випало відчути і десятої частини того ж, мені цього вистачить. Від нерозділеності спогади
про тебе не стануть менш щасливими.
Як я казав востаннє, коли ми розмовляли одне з одним, будь щаслива. І сподіваюся, що ти дійсно такою є.
Бо вірю, що ти на це заслуговуєш. І я теж заслуговую
на щастя.
Дякую тобі, що, можливо, навмисне чи несвідомо показала мені це. І вибач за все, шо було після розлучення. Знаю, 187
в цей дурний збіг обставин повірити важко. Пробач. Пробач
за все. І ще раз дякую.
Прощавай назавжди і насолоджуйся контрактом.
Що б це для тебе не означало.