В зоологічному саду
Великий фестин в зоологічному саду стояв у повному розгарі, проте чотиронога, хвостата, рогата, крилата і дзьобата публіка все ще напливала без кінця. Звичайно, найбільша метушня була біля каси, де продавали квитки аж чотири Гуски. Хоч ладу й порядку строго берегла порядкова поліція, зложена з енергійних Собак, все ж таки деякі пронози, наприклад, Свині, таки пролізли на площу без квитків, або, як-то кажуть, на шварц.
В буфеті — справжня облога! Огрядні добродійки — Верблюдихи і Жирафи, що продавали холодні й гарячі напитки, просто не вспівали обслуговувати напираючих звідусіль, спрагнених і зголоднілих гостей. Та вже найбільше завізно й глітно було там, де за прилавком стояли молоденькі та привабливі Телиці, Ослиці і непосидющі Кози. Само собою, що тут не так заманювали публіку смачні закуски, як краса і молодість буфетниць. В затишному холодку, при столиках, сиділи поважніші віком громадяни, як Воли, Осли, Крокодили, Носороги та Гіпопотами. Вони покурювали грубезні цигари та попивали пиво, яке так само, як і всюди, своїм смаком зовсім скидалося на воду. Не обійшлося теж без авантюр і мордобиття: ті ж самі Свині, що пропхалися на площу без квитків, успіли вже понадміру хильнути «бензинівки» і по-п'яному зчинили бучу. Приключку зліквідувала поліційна стежа, що з’явилась на місці випадку під проводом самого вахмайстра, грізного й вусатого Мопса; галабурдників узяли за шиворіть і викусали з площі.
Справжньою прикрасою фестину була духова оркестра, зложена з тридцяти Слонів. Вони так завзято дули в труби, аж листя з дерев облітало. Танцювала переважно сама молодь: Малп'юки з Малпами, надуті Гусаки з Гусками, напиндючені Індики з Індичками. Танцювальні пари любувались в побільшій часті в модерних і штудерних танках, в усяких там фокстротах-свінґах. З жалем треба ствердити, що молодь вже потрохи забуває традиційні, стародавні танки. Лише вряди-годи дехто зі старшого громадянства пригадає молодим, що такі танки були колись на світі. Так і тепер один підстаркуватий вже Медвідь, що вважав себе потрохи театральним артистом, бо виступав колись в цирку «Кроне», попросив оркестрантів, щоб заграли для нього сольо — гопака. Гопак випав на славу, хоч і під час присядів літній танцюрист спіткнувся та бебехнув на публіку, трохи при цьому не розмісивши пані їжачихи. Це дало відтак притоку панові їжакові, зроду гострокільчастому на язик, кепкувати з Медведя, що той перед своїм виступом чи не задовго засидівся в буфеті…
А скільки то на фестині всяких-превсяких розваг, несподіванок!.. Тут, наприклад, пан професор Вовк, відомий га ввесь світ знавець астрономії, поставив люнету й показує цікавій публіці горбки на Венері. Тамечки пан Лис, звичайно, комбінатор, зорганізував на боці, здалека від зорких очей поліції, гру в «пара-не-пара».
Та вже неправдоподібний натовп зібрався біля клітки, в якій показують живу людину! Зрозуміло, що близько до клітки підступають лише щовідважніші. Більшість публіки має оправданий страх і стоїть осторонь, хоч і пан Орангутанг, власник нього поплатного підприємства, запевняє всіх, що боятись нічого. Людина, каже він, лише тоді небезпечна і може заподіяти багато лиха, коли в її руках опиняться всякі шкідливі цяцьки та іграшки, наприклад — атомова бомба. А так, голіруч, людина зовсім слабосила, її розтопчеш, гей муху. А втім, людська істота, що сиділа в клітці, була, мабуть, жіночої породи, бо раз у раз зиркала в дзеркало та стригла очима до пана Орангутанга і взагалі виконувала безліч комічних жестів, що розвеселювали публіку до сліз.
Що не кажіть, а теорія про походження малпи від людини таки має деякі підстави правдоподібности.
— Увага! Увага! Говорить радіо!
Очі, вуха, роги, рила і пащеки всієї публіки повертаються до гучномовця. Головний спікер радія, пан Пугач, просить шановне громадянство зібратись на стадіон, де незабаром відбудуться спортові ігрища, а відомий легкоатлет Цап-Цапенко попробує здобути мистецтво области у скоку надовжінь.
Оркестра перестає грати, танцювальна площа, буфет і в місця розваги вмить порожніють, а публіка, ревучи, мекаючи, гавкаючи й кудкудакаючи, котиться повінню на стадіон. Тут, на «зелених трибунах», уже заздалегідь розсілось різнородне та голосне птаство, а вже найбільше Горобців, Шпаків, Костогризів і Посмітюхів.