Тиха ніч вкрила світ. Під містком журчав потік, у шуварах на ставищах співали хором жаби, лящали цвіркуни. Хвилювали здалека левади білим морем божого тіла. Хлопці, що йшли з кіньми на ніч, затягнули довго-довго, протяжливо:
Скрипіли ручиці між житами, дзвонили підкови, на чотири шляхи роз’їздилися гостоньки з Красної Долини, що яркими віконцями з-поміж верб головатих задивлялися в зоряну маєву ніч.
Скінчився празник, ще й празничок, роковий храм, відпуст великий за всі гріхи, празник у Красній Долині!
ПАН ІНСПЕКТОР
Комедія
----------------------------------------------
Друкується за виданням:
Друкується за виданням: Керницький Іван. Пан інспектор: комедія з кооперативного життя в 1-ій дії. Львів: Видавнича спілка «Діло», 1933
----------------------------------------------
Г р и ц ь Б у л ь б а — голова Надзвичайної ради, високий та поважний ґазда, літ 60.
Н а с т я — його жінка, низька та кругленька ґаздиня, літ 55.
С п р а в н и к, К а с і є р, К р а м а р — люди вже в літах.
П а н о к — літ 25.
Р е в і з о р — літ 50.
В і й т — літ 45.
Г р о м а д с ь к и й п о л і ц а й — літ 40.
Сцена представляє сільську кімнату. Праворуч, на першім пляні двері, на другому в самім куті піч з кухнею і мисник з всякою посудою. Ліворуч, під стіною стіл, ослін та стільці. На стінах рушники, образи. Настя порається біля печі — витирає тарілки та кладе на полицю.
Г р и ц ь (входить, здіймає шапку). Ти знаєш, жінко, що?
Н а с т я (не перериває роботи, обернена до печі). А що ж там таке, Гриню? (говорить розтягло та повільно).
Г р и ц ь (неохітно). Ет!.. (Вішає куртку на кілок, по хвилі). Ти знаєш, жінко, що до нас сьогодні приїздить пан ревізор?.. На ревізію…
Н а с т я (все ще обернена до печі). Або ж тобі, Гриню, це першина, ота ревізія! Приїде, побушує по хаті, поперетрясає всі кутики, а потім замкне тебе на дві неділі за політику, та й по всьому…
Г р и ц ь (нетерпляче). Ет! Плетеш, гей з гарячки!.. То не буде така ревізія… Це приїде зі Львова, то значить, з нашого Ревізійного союзу такий пан директор, чи як його там, і буде просліджувати, чи в вашій кооперативі все стоїть в порядку, о!..
Н а с т я. Ага-а-а… Ну, та й при тім будеш мати якийсь клопіт…
Г р и ц ь. Гм!.. Та звісно. Без клопоту не обійдеться… От, хоч би нині… Треба його переночувати…
Н а с т я (обертаючись). В нас, Гриню?
Г р и ц ь. Гм!.. Та же в нас…
Н а с т я. То він, певно, і їсти схоче?
Г р и ц ь. Гм!.. Або я знаю… Та певно!
Н а с т я (сплеснула руками). Ой, Царице небесна! А що ж я йому зварю? Та ж то десь дуже великий пан?…
Г р и ц ь. Гм!.. Звісно, що не Іван…
Н а с т я. Ой, доленько нещасна! А що ж я йому дам? Тут, як на злість, і корова запустилася, і хліб вийшов, хоч сира земле розступися! (Хапається за голову). І що ж я тепер, бідна, зроблю?…
Г р и ц ь (розводить руками). Гм!.. Або я знаю. Як то справді великий пан, то він коня з копитами не з’їсть… Бо великі пани на вікт делікатні. Гм! Я знаю… На всякий випадок заріж когута, звари з десятеро яєць, піди на сусіди, позич бохонець хліба, та й з фунт масла, та й молока з гладущик, а пізніше якось… як треба буде, то ще десь щось позичиш.
Н а с т я. Ой, татунцю небесний! (Плачливо). Яка ж то біда, яка ж то напасть… чиста напасть! І нащо тобі, старий, такого клопоту на сиву голову? Перше, бувало, то цілими днями сидів у тій читальні, а тепер, як собі заложили ще якусь куропативу, то вже його ніколи дома не видно. Вся робота стоїть, ані кому дай, ані принеси, я хвилинки спокійної не маю, а він усе, як не в читальні, то в тій ку… ку… ро…
Г р и ц ь (перебиває). Настуню, дай спокій! Десь тобі тілько балакати хочеться…
Н а с т я. Ну та як, Гриню, не маю балакати, коли я вже з тою твоєю політикою світа Божого не бачу! Ні я собі ніколи яєчка не зложу, ні курочки не приховаю, бо тої неділі приїде пан ревізор, а на другу пан делегат, а на трету якась інша нечиста матір, і я, бідна, мушу кожного годувати не знати пощо й за що?… Не досить, що від всяких безробітних не можна обігнатися, то ще панам їсти давай? Агі! Або ж то ми одні в селі? Та най вже хто другий трохи спробує…