П а н о к (у відповідь простягає долоню).
К а с і є р (посумнів). Га, що зробити… А кілько ж би пан ішпектор так… умм… (шукає за грішми).
П а н о к. Ну, як від вас, то хоч марну десятку.
К а с і є р. Ой, любцю, та де вона марна. (Виймає гроші). Тільки я би дуже просив, щоби пан ішпектор нікому нічого не… умм…
П а н о к (обурено). Пане, та як?! Ви мені не вірите? Перший раз в життю щось подібного чую! Та же я вам дав слово!
(Касієр вертає назад, сідає на своє місце, обернувшись до справника спиною).
К р а м а р (який перед тим виліз з-за стола і ждав на свою чергу). Га, Господи Боже!..
П а н о к (звертається до нього). Може, щось на боці?…
К р а м а р. Ні, най вже буде ось тут…
П а н о к. Ну, ну?
К р а м а р (задивився на стелю). Га, Господи Боже!.. То ніби, таке: я що? Я нічого! Вкрасти — не вкрав, зрабувати — не зрабував, ошукати — не ошукав, знищити — не знищив…
П а н о к (перебиває). Пане, та же то ясне, як шварц! Я же розумію! Все має бути блят, правда?
К р а м а р (махнув головою).
П а н о к. Досить! Вже робиться! Два рази не треба балакати. Але… (Простягає долоню). Розумієте?..
К р а м а р. Га, Господи Боже, та же я не дурний. А сила-ж?
П а н о к. Мені здається, що такий шпас дві десятки варта?
К р а м а р (шукає за грішми). Ой, Господи Боже!.. Я маю тільки одну…
П а н о к (бере гроші). Досить! Згода на сто літ! Роблю це тільки для вас, бо бачу, що ви свій хлоп! (Б’є його по плечах). Тримайтеся моцно, не сушіть собі нічим лепети, а все буде в найкращім порядку!
(Крамар вертає назад та сідає на своє місце, обернувшись спиною до касієра).
П а н о к (на боці затирає руки). Ну, сьогодні був добрий початок! Бачу, Юську, що з тебе ще не такий фраєр, коли ти цих сватів так красненько надув. Але тепер треба відсіль чимскорше звіяти, бо такі геци пахнуть грубим криміналом!.. (За сценою чути стукіт).
Входить ревізор. Низький, кругленький добродій, в капелюсі, у хутрі, зі скіряною течкою під пахвою. За ним, мов не своїми ногами, йдуть Гриць з Настею, обоє безмежно здивовані. Гриць станув як укопаний біля дверей з ліхтаркою в одній руці, а шапкою в другій. Настя біля нього з малим цебриком в руках.
Р е в і з о р (важко сопе, втомлений дорогою). Уфф!.. Добрий вечір! Чи тут живе голова Надзірної ради пан Гриць Бульба? (Здіймає капелюх і разом з течкою кладе на стіл).
Г р и ц ь (тремтячим голосом). Га!.. Я знаю. Воно ніби… я знаю…
Р е в і з о р (звертається до нього). А, це ви, пане добродію? Дуже мені мило пізнати так ото свідомого кооператора… Дубенко називаюся. Інспектор Омелян Дубенко (потрясає обома руками Грицькови долоню, в якій цей держить шапку). Ревізійний Союз вислав мене до вас, щоб я перевів контролю діяльности вашої кооперативи, пане добродію.
Н а с т я (пустила цебрик на долівку й заломила руки). Ой, Царице небесна! Ще один!.. А що ж я тепер йому зварю?!
С п р а в н и к (встає з широко розкритими очима та відчиненим ротом, до касієра). Пи… писуню, ви чуєте?
К а с і є р (встає, до крамаря). Лю… любцю, а ви що на то?..
К р а м а р (встає). А, Господи Боже!.. А то по якому? (Всі три вп’ялили очі в панка).
П а н о к (мне в руках капелюх). Овва! Овва! Робиться горячо!.. Як тут тепер звіяти?
Р е в і з о р (розглядається по кімнаті). Ей, люди добрі, а чого ж ви всі стоїте, мов води в рот набрали? Що тут таке сталося?
Г р и ц ь. Гм!.. Чи я знаю…
Р е в і з о р. Прошу? Що ви кажете, пане добродію?
Н а с т я. Е… та то, прошу пана шпектора, не гніватися, але в нас вже один ішпектор є… Ось, коби здоров, вже й вечерю з’їв…
Г р и ц ь. Гм!.. Воно ніби так…
С п р а в н и к, к а с і є р, к р а м а р. А, так, так!
Р е в і з о р (здивовано). Це як?… Де ж той ваш ревізор?
Н а с т я (показує на панка). А он який великий!
С п р а в н и к, к а с і є р, к р а м а р. Ая, ая! Та же во стоїть.
Р е в і з о р (побачив панка). А… вибачте, пане добродію, я вас не завважив. Тут зайшло якесь непорозуміння… Ви є, певно, повітовим інструктором?