С п р а в н и к. От тобі, писуню, леґітимація!
Н а с т я (сплеснула руками). Ой, Царице небесна, рятуй мене грішну, а це що?!
Р е в і з о р (хвилину стоїть наче вкопаний, течка паде йому з тремтячих рук). Розбійник! Розбійник! Вкрав мою течку. Вкрав мої акти! (Кидається до дверей).
С п р а в н и к (до Гриця). Писуню, тримаймо його! Не пустім! То спільник тамтого, вони оба в змові! (Обоє з Грицьком лапають кінець ревізорового пальта і тягнуть до себе).
Р е в і з о р (рветься на двір). Пустіть! Пустіть, ради Бога! Він вкрав мої акти!
С п р а в н и к. Акти? Файні акти! Я тобі дам акти, опришку якийсь! Ти нас хотів помордувати? Стій, не втечеш!
Н а с т я Люди добрі, пустіть його! Та най летить в озеро!
(На сцені метушня, гамір; врешті ревізор вирвався з кімнати, а вслід за ним побігли Гриць, Справник і Настя. За сценою крики — погоня).
(Кілька хвилин на сцені пусто й тихо. Тільки знадвору чути далекий гамір, який поступово стає чимраз голосніший. Нарешті до кімнати входять касієр та крамар, які держать за ковнір панка. Всі три уставляються по лівім боці сцени. За ними — Гриць і справник, які знов тримають ревізора. Всі зразу не балакають нічого, лишень стогнуть, охають та відсапують, бо помучені біганиною. Найбільше стогне ревізор.)
К а с і є р (підіймає руки до стелі). А Господи Боже! От які сьогодні інспектори! А Бог би вас тяжко скарав на тім і на тамтім світі! Тьфу!..
С п р а в н и к (термосить ревізора). Ви собі, писуню, гадали, що дурного хлопа ошукаєте? О, не діждете ви цього, лотри печені! Побачите, куди стежка в горох!..
К а с і є р (термосить панка). Ви собі, любцю, міркували: гроші в кулак, смик за поріг та й шлюс… Фертік? О, ні, не фертік! А бачите, що ми вас хапнули!
П а н о к (раз у раз злобно всміхається). Ну, то називається — трудно. (До ревізора). Галльо, пане інспектор! Як там ситуація?
Р е в і з о р (важко дише). Ой!.. Серце!.. Серце, пане добродію… (Побачив свою течку у панка під пахвою). Мої акти!.. Віддай мої акти, розбійнику!
П а н о к. Но, но, тільки без компліментів, пане пан! Це — течка моя!
Р е в і з о р. Брешете, пане добродію! Я вас на поліцію!.. Я вас під наглий суд!.. Ви зробили на мене напад!
П а н о к. Поволі, пане, поволі, не сердьтеся, бо це вам не до лиця.
Р е в і з о р. Віддайте мою течку, пане добродію!
П а н о к. Го, го, нема вар’ята! Це — течка моя, я на то маю свідків. Ваша онде лежить на долівці!..
Р е в і з о р (тупає ногами). Брешете, пане добродію. Брешете, як остання собака. Я при собі не ношу різницьких ножів та револьверів! (До Грицька). Пане добродію!.. Пане голово! Чого ви, властиво, стоїте, як турок на німецькій проповіді? Як ви можете позволити, щоб у вашій хаті таке діялось?.. Відберіть від цього драба мою течку!..
Г р и ц ь (б’ється по полах). Гм!.. Я не знаю, чия вона…
Р е в і з о р. Як-то не знаєте, пане добродію? Це ж ясне, як сонце. Він свою течку лишив на столі, а мою потягнув, як втікав з хати… Та ж це рафінований злодій, ви ж бачили чорне на білім, що він цілий рік сидів у криміналі!..
П а н о к. Пхі!.. Велика річ рік криміналу. Пане, то нині по людях ходить. Зрештою, ви знаєте, хто я є? Я належу до опозиції! Я сидів за політичні кавалки, от що!
Р е в і з о р. Брешете, пане добродію! Я бачив чорне на білім, що ви сиділи за звичайну крадіж.
П а н о к. Ну, що є?.. Най буде за крадіж. Ша, не турбуйтеся, і вас то не мине.
Р е в і з о р (з гідністю). Пане добродію, числіться зі словами! Я є делегат Ревізійного союзу, я був начальником організаційного відділу, я два рази належав до Надзірної ради…
П а н о к. Я також був членом Надзірної ради нашої злодійської кооперативи і прийшов сюди як її делегат…
Р е в і з о р (з розпукою в голосі). Люди добрі! І чого ви стоїте, роззявивши роти? Чому ви раз не заткаєте пельки цьому пройдисвітови? Як ви взагалі дали так нікчемно ошукатися?! Як ви цього душогуба до хати пустили?! Та ж тепер двадцяте століття, тож чуєте про якусь культуру, читаєте книжки, ґазети, і в вас ще настільки немає олію в голові, що не потрафите відріжнити інспектора з Ревізійного союзу від звичайного злодія?.. Прошу, порівняйте мою особу з тим… з тим розбійником, пане добродію… Прошу!..