С п р а в н и к (приглядається то ревізорови, то панкови). Ба!.. Ви, як міркуєте, писуню?
Г р и ц ь. А, дайте мені спокій!.. Я вже не знаю, що зі мною робиться…
К а с і є р (приглядається то панкови, то ревізорови). А ви, любцю, як кажете?
К р а м а р. Га, Господи Боже!.. Та воно такої ріжниці нема. То чоловік, та й то чоловік.
П а н о к. Панове господарі, не дайте собі закрутити гітари. З нього такий інспектор, як з мене польський біскуп. Ви ось краще гляньте на долівку: бачите, що він мав у торбі?.. Револьвер на вісім стрілів і ніж на два метри! Якби не я, то вам вже всім був би капут, розумно? Тож не балакайте з ним довго, а зв’яжіть шнурками і до паки!
Р е в і з о р (кидається до нього). Кого до паки, розбійнику, душогубе?! Кого?..
П а н о к. Пане, не так остро, бо я можу часом вдарити!
Р е в і з о р. Що?! Кого вдарити, розбійнику? Кого?! (Обидва кидаються на себе з п’ястуками; крамар, касієр, Гриць і справник їх розділюють; гамір, метушня).
В і й т (входить з палицею в руці, за ним поліцай, також з палицею, за ним Настя). Дай Боже добрий вечір! Чого тут у вас такий гармидер, Гриню? Ваша жінка прибігла до мене з криком і плачем, бо у вашій хаті люди ріжуться ножами… А тут, бачу, ще кожний, славите Господа, цілий та здоров.
Г р и ц ь. Гм!.. Та ще дотепер яко-тако, але до біди вже небагато бракувало… От, спасибі вам, пане начальнику, що прийшли в саму пору! Може, ви тут зробите якийсь порядок, бо я, бігме, вже чисто голову стратив!..
П а н о к. Пане, пане, ви є начальником громади?.. Так? То прошу сей час замкнути того пасажира!..
Р е в і з о р (кидається до нього). Кого замкнути, розбійнику?! Мене?.. Мене?..
В і й т (стукає палицею до долівки). Спокій, панове, спокій! Не заколочуйте публичного ладу. (До Грицька). Як я чув, то у вас, Гриню, трапилась досить кумедна історія. З’їхало нараз двох інспекторів, а ви тепер не знаєте, котрий правдивий, а котрий фальшивий, так чи ні?
Г р и ц ь. Гм!.. Воно ніби так…
С п р а в н и к, к а с і є р, к р а м а р. Ая, ая… Так воно і є…
Н а с т я (на боці). Ой, татуньцю небесний! Коби то вони обоє були фальшиві!.. Я, хоч гинь, не маю що тепер тому другому зварити!..
Р е в і з о р (рішучим голосом до війта). Пане добродію! Прошу зараз арештувати цього душогуба!
П а н о к. Поволі, пане, поволі. А чому не вас?
Р е в і з о р. Я є делегатом Ревізійного союзу!
П а н о к. І я також!
Р е в і з о р. Брешете, пане добродію! Покажіть це чорне на білім.
П а н о к. Прошу! Зараз покажу. (Відчиняє ревізорову течку).
Р е в і з о р. Віддай мої акти, розбійнику! (Хапає за течку і старається видерти її від панка. Цей не пускає).
В і й т. Спокій, панове, спокій, бо зараз скажу вас обох замкнути!
П о л і ц а й (уважно приглядається панкови). Га, пане начальнику! Гляньте-но на того тоншого! Та ж це той, про якого нам писано з поліції! Той самий, при’сяй Богу, той самий!
В і й т (приглядається панкови). Чекай-но! Зараз ми переконаємося. Слухайте, пане ласкавий. Ви називаєтеся Йосиф Буйда, так чи ні?
П а н о к (дивиться в землю). Ні!
В і й т. Уроджений в Пацанові?
П а н о к. Ні!
В і й т. Відбув кару однолітної в’язниці за крадіж?
П а н о к. Ні!
Р е в і з о р (тиче панкови під ніс посвідку). Отже брешете, пане добродію! В живі очі брешете. А це що?.. Пане начальнику! Ось де леґітимація цього пана. Маєте чорне на білім, що це той самий пташок, про якого ви говорите!
В і й т (бере посвідку в руки). Так!.. Та ж це посвідка звільнення з криміналу… Ну, пане ласкавий, що ви на то скажете?
П а н о к (мовчить).
В і й т (кладе йому руку на плече). Попався, братіку! Доки крутив, то крутив, а тепер вже не втне Панько тіста. До громадського уряду прийшов з поліції докладний опис, який цілком годиться з зовнішним виглядом вашої особи. Ви є небезпечним злодієм, якого нам приказали до двадцять чотирьох годин виправити зі села, а в разі опору замкнути. (До поліцая). Так, Гарасиме?
П о л і ц а й. Так, пане начальнику, при’сяй Богу, що так!