В і й т. Тепер, паньцю, пакуйте манатки і гайда зі мною. Цеї ночі ще переспитеся в холодній, а завтра рано підете собі на чотири вітри. (До поліцая). Гарасиме! Ви тим паном заопікуєтеся?
П о л і ц а й. Так, пане начальнику, при’сяй Богу, що так!
П а н о к (почухався в потилицю). Ну, то називається — трудно. Накрили хлопа… (До ревізора). Пане інспектор, беріть свої акти і дайтеся ними випхати. (До Гриця). Вам, пане Цибуля, я щиро дякую за гостину. Тримайтеся моцно, не робіть такої сумної міни, бо кризи вже довго не буде. То я вам кажу! (До Насті). Вам, стрийно, спасибі за добру вечерю. Не жалуйте за нею, бо це вже пропало. (До справника, касієра, крамаря). Вам, панове господарі, велике спасибі за добровільну складку на бідного безробітного. Знаєте, як то кажуть: громада по нитці, а бідному шнурок!..
Р е в і з о р (до справника й інших). Що за складка, пане добродію? Може, той обманець видурив від вас які гроші?..
С п р а в н и к (понурив очі додолу). Ні, ні, писуню…
К а с і є р (задивився в землю). А, де там, любцю…
К р а м а р (задивився на стелю). Га, Господи Боже!..
П а н о к (злобно всміхається). Так, так! Мовчи, язичку, будеш їсти кашу!.. (До публики). Гей, гей! Яка то нині непевна людська доля. Перед хвилею був чоловік інспектором, а тепер мусить іти спати до Іванової хати… Але добре, що трохи фльоти видурив. Буде на нові черевики і ще на витрихи зістанеться. (До всіх). Найнижчий слуга панів.
П о л і ц а й (бере панка за обшивку). Йди вже, йди. Не говори багато. (Випроваджує його).
МІТИНҐ
Комедія з совєтського побуту в одній дії
----------------------------------------------
Друкується за виданням:
Керницький Іван. Мітинґ. — Львів: Українське видавництво, 1942
----------------------------------------------
К о л т у н — голова сільради.
П о п е р е ч н и й — аґітатор.
Т о в а р и ш П е й с а т и й — секретар райпарткому.
Т о в а р и ш С в и н е н к о — начальник райземвідділу.
І в а н П и р і г — 1-й делеґат.
П а р а н я Цебричок — 2-й делеґат.
С е н ь к о Б а й с т р ю к — комсомолець, 3-й делеґат.
С е л я н и, м о л о д ь.
Дія відбувається в галицькому селі під час більшовицької окупації.
Р е ж и с е р с ь к і з а в в а г и: де сцена невелика і не може помістити більшої кількости осіб, частину акторів (другорядні ролі) можна розмістити теж і між глядачами.
Сільська школа. В лівому куті залі стоїть поміст, на якому стіл і крісла, місце для «президії». Вздовж залі поставлені лавки — місце для учасників мітинґу. Двері, одні праворуч — ведуть у сіни, другі ліворуч — до шкільної канцелярії. На стінах — портрети Леніна, Сталіна, Молотова та інших «більшовицьких богів», червоні прапори, льозунґи, плякати. Вечоріє. На столі президії світиться лямпа. Знадвору чути, як грає трубка, скликаючи людей на мітинґ.
До кляси входить перша група селян.
1 - й с е л я н и н. А щоб тобі в ухах грало, гаспиде проклятий! Розносила їх дідьча мама з мітинґами, і ради нема. Не встиг чоловік з поля прийти, крижі випростати, ложку страви хлепнути, а тут уже лети стрімголов, як би де, борони Боже, горіло.
С е л я н к а. І то так день у день, ні свята, ні неділеньки Божої в них нема. Гей, татунцю небесний, а то-с для нас кару винайшов, а то-с нас покарав! Визволили нас, роззули, обдерли, а тепер ще тими мітиками дихати не дають.
1 - й п а р у б о к. Не журіться, тіточко, запишетесь до колгоспу, от тоді вам буде щасливая жизнь! (Деклямує):
С е л я н к а. Тьфу!.. А щоб ти подавився своїми словами, шибенику один ходиш! Та я щоб без соли їла, щоб раз у тиждень скірку хліба вкусила, то до колгоспу не піду!
Г о л о с и: Тссс!.. Тихо…
Вбігає агітатор Поперечний, низенький худенький чоловічок, увесь захеканий, спітнілий.
А ґ і т а т о р. Люди! Люди! Товариші! Швидше, швидше, ради Бога! Вони вже тут. Вже приїхали!