Б а й с т р ю к (наляканий). Пожалуста, пожалуста… (Встає, коливаючись на всі боки, прибирає поважний вигляд, надумується і нагло, серед німої тиші в залі — кричить): Урра!!
В залі метушня, гамір, регіт. Пейсатий і Свиненко, люті та сердиті, кидають Байстрюкові роздратовані, ненависні погляди.
К о л т у н (до Байстрюка). Кхм… Ну, то ти, Сеньку, вже все сказав, що мав сказати?
Б а й с т р ю к (сідає). Пожалуста, пожалуста.
К о л т у н. Га, як пожалуста, то пожалуста, дай ми на то. То тепер, люденькове, може, в когось будуть якісь, як той казав, вопроси?
П е й с а т и й. Вопросов в нікого нет, товарищі?
С в и н е н к о. Давайте, товариші, давайте.
1 - й с е л я н и н. Ой, Боже, що це за люди!.. Усе їм давай: давай вперед, давай назад, давай контингент, давай поставку, давай хліб, давай м’ясо, давай, давай і давай, і кінця тому не видко.
2 - й с е л я н и н. Ой, та вже даємо, аж нас давачка болить, і не помагає.
П е й с а т и й. Ну, как? Всьо ясно, товарищі?
Г о л о с. Ох, ясно, ясно, аж в очах темніє.
П и р і г (пригадав собі щось після довгої надуми). Маю!
П е й с а т и й. Што такоє?
П и р і г. Пригадав! Далебі, пригадав!.. От тобі й на. Про все я вам сказав, людоньки, як собі того товариші бажали, і про танки, і про свині, і про кури, а от про калічество — зовсім забув!
П е й с а т и й. Какое там калічество?
П и р і г. От тобі й на! Оце ж я зараз все документно розтолкую. (Висувається наперед). Отож і кажу, людоньки: про все я вам розповідав, як годиться, і про танки, і про свині, і про кури, а от про худобу — зовсім призабув!
С в и н е н к о. Давай, давай.
П и р і г. Ну, не буду я казати так, чи сяк, але що рихт, то рихт. На свої власні очі, то я тої худобоньки багато не видів, але в одному колгоспі, то нам говорили, що в них худоба — велике калічество!
В залі вибухає регіт.
П е й с а т и й. Тіше! Што за безобразіє?
С в и н е н к о. Товариші! Нада себе культурно вести.
К о л т у н. Буде там спокій, чи не буде, дай ми на то?
А ґ і т а т о р (просить, молить). Бійтеся Бога, що ви робите, люди!!
Регіт не вгаває.
П е й с а т и й (піниться). Малчать!
Колтун і аґітатор кидаються поміж людей, пробують їх уговкати, та все дарма, народ далі регоче.
П е й с а т и й (лютує). Малчать, сволочі! Што ето значіт? Контрреволюція! Я вас усєх скажу арестувати! Я вас усєх в Енкаведе! Вон! Вон!
Люди юрбою кидаються до дверей, висипаються на двір.
С е л я н и н (що заснув був біля печі). Що? Вже кінець? Ну, слава ж тобі, Господи!.. (Вибігає останній з кляси).
П е й с а т и й (бігає по клясі, скаженіє). Сволочі! Бандіти! Петлюровци! Націоналісти! Я їх усєх в Енкаведе! Я їх усєх разстрелять скажу!
К о л т у н. Ой, товаришу Пейсатий, та ви заспокійтесь, ради Бога. Тут люди невинні, дай ми на то. Вони язика не понімають.
П е й с а т и й. Што такоє? Што ви ґаваріте?
К о л т у н. Невинні, товариш Іцко Мойсеєвич, присяй Богу, невинні. Темний народ, руського язика не понимає. Оцему старому дурневі (показує на Пирога) вимовилось «калічество», а вони не зрозуміли, дай ми на то, та й подумали, що в колгоспах вся худоба покалічена і почали реготатися здуру.
П и р і г (б’є руками об поли). От тобі й на!..
С в и н е н к о. От воно що!
К о л т у н. Я ж кажу: темний народ, язика не понимає, дай ми на то. Через одно отаке кострубате слово — цілий мітинґ чорти взяли.
П а р у б о к (вбігає знадвору до кляси). Гей, люди, слухайте: до кооперативи привезли мило!!
О к л и к и н а с а л і. Мило! Мило привезли!!
Решта людей і ціла президія (Колтун, Поперечний, Іван Пиріг, Параня Цебричок і Байстрюк — крім Пейсатого і Свиненка) кидаються стрімголов до дверей і одне наперед одного вибігають на двір.
Пейсатий і Свиненко самі.
П е й с а т и й (вхопився за голову). Боже ти мой! Што за культура! Што за культура!?..