Бас (вхопився за голову). Ох, Боже, я здурію, я ошалію! Що? Я зробив з нього футболіста?.. Ні, це вже — або я трачу розум, або надходить кінець світу. Одно з двох!.. Ні!.. Я втікаю з тої хати. Я вже маю того досить… А за два тижні — змагання за мистецтво!..
ЯВА 9
Мелася (входить). Оресте, а там якийсь твій (скривилась) футболістий хоче з тобою бачитись. Пустити його сюди, чи нехай зажде в передпокою?
Бас. Герр Ґот, дай хоч ти мені святий спокій, не говори до мене, не дивися на мене, бо оскаженію, чуєш? О, вже дістаю напад скаженини… Гаррр!..
Мелася (ломить руки). О, Ісусику солодкий!.. О, Мати Найсвятіша!.. Орцьо з глузду з’їхав!.. Ось до чого доводить людей спорт… Бідний, нещасний Орцьо, якби твій покійний батько встав із гробу, та подивився…
Бас. Добре, добре, то помер би вдруге. Ми то вже чули, ми то вже брали. А я зараз за ним помандрував би до гробу, бо мені вже тепер все одно. Як я сьогодні не повішуся, то напевно ніколи не повішуся.
Мелася. О, Мати Найсвятіша, та що це він говорить?
ЯВА 10
Ґеньо (входить). Та, прошу пані, та що є, та ви мене так без штемпу лишили за дверима, як першого-ліпшого жлоба, і доки я там маю стояти? Та то не є жадна ласка, як ви мене пустите до покою, ну ні? Добрий вечір для шановної публіки. Я до пана Баса, є тут десь пан Бас?
Мелася. О, маєш, маєш, того твого футболістого, якийсь дикун у лісі вихований. І по якому це він говорить, мої коханенькі? Рідну мову забув! Ось до чого доводить людей спорт!.. (виходить).
ЯВА 11
Ґеньо. Гуд бай, бабцю, не сердьтеся, бо це шкодить на красу. Хе-хе, потішна старушка, що? А, перепрошую, а шановне панство, хто тут із шановних панів є директор і називається Бас?
Бас. Герр Ґот, я так називаюся, розумієте? Я так називаюся! І що вам до того, що я так називаюся?
Ґеньо. Пане пан, та вже мені щось до того, коли я питаюся, ну ні? А ви так без штемпу до мене не садіться, бо я собі такі геци випрошую. Ви знаєте, хто я є? Я Ґеньо Скакун, правий лучник із клюбу «Гуляйполе». Тепер маю у вас грати, у вашій Собачій Вульці, чи як вона називається.
Бас. Що? Другий Скакун? Друга ґранда, до лиха?
Молодецький. Пане директоре, але ж це напевно той правдивий Скакун!
Ґеньо (до Баса). Пане! Чи ви директор, чи не директор, мені то фук, але я ґранди не роблю, тільки ви. А ви не будьте такі тамуваті, бо це для мене не є жадна ласка. Спровадили ви мене, ясний гвінт, з порядного клюбу у Львові до якоїсь паршивої діри, де дідько добраніч каже, і за своїх дурних 300 квітів шпіляєте мармуліка!.. Що я тиждень запізнився, це ще не смерть, бо мій фатерко другий раз женився, була морова стипа і тому я трохи забалагурився. Але приїхати — приїхав, приписово, як у книжці стоїть, і голошуся до клюбу. А коли вам не в лад — орезервуар! — я свищу на вашу Собачу Вульку і їду назад до Львова!
Бас (якого обличчя щораз то більше прояснюється). Па… не, Герр Ґот, то ви є направду Ґеньо Скакун, правдивий, автентичний, непідроблений Ґеньо Скакун, король стрільців, правий лучник із клюбу «Гуляйполе»?
Ґеньо. Ну, йо, власноручно, у власній особі! Хіба ж ви мене не пізнаєте з фотографії?
Бас (радісно). Сину! А я вже гадав, що тебе цигани вкрали! Це ти — той легендарний футболіст, феноменальний Ґеньо Скакун, король стрільців, слава українського спорту, що стріляє бомби з половини грища, що з карного поля пробиває м’ячем сітку, що має таку холерну праву ногу?.. Оце вона, та твоя дорогоцінна права нога?
Ґеньо. Йо, та сама, директорцю коханий, та сама! Але ж з вас свій хлоп, директорцю, та я не сподівався, що ви така щира душа. Давайте ґрабу!
Бас (вхопив його в обійми). Герр Ґот, мій дорогий хлопче, ти мій спаситель, ти мій рятунок, ти — об’явлення, зіслане мені самим небом! Ґеню, Ґенчику, шибенику, злодію, вітрогоне, я тебе розцілую, я тебе задушу з радощів. Скакун, Скакунчик! Мій правий лучник! Маємо правого лучника! Гіп-гіп-ура! Ми врятовані, ми здобули мистецтво!
Ґеньо. Ну, йо, та то ясне, як шварц, що здобули. Та, директорцю, та як я вам зашпіляю в атаку, то мистецтво маєте муроване.
Бас. Ну говори, ну говори до мене ще тим коханим львівським батярським акцентом. Сину, мені серце росте, коли тебе слухаю. О, то люблю, то розумію. Так говорить спортсмен із крови і кости, а не якась каліка… Сину мій, ти моя гордість, моя надія, та я тебе озолочу!..