Выбрать главу

Ґеньо. Файно є, директорцю, бо мені якраз треба валюти. На тім весіллю я чисто сполокався. Дайте мені яку бідну сотку на дрібні видатки.

Бас (виймає гроші). Дуже радо, дуже радо, дорогий хлопче. Та ж я тобі рад неба прихилити. А може так умову відразу спишемо?

Молодецький. Очевидячки. Зіхер є зіхер.

Ґеньо. Директорцю, та пощо так на ґвалт? Умова нам не втече. А щодо посади, то мені всьо фук, я і так не буду сидіти в бюрі. А сьогодні — то я маю ще охоту піти потанцювати. Директорцю, є тут якийсь свій льокаль, де можна б забавитись, але так, на цілий регулятор?

Молодецький. Поручаю вам «Русалку». Там приходять дуже гарні дівчата.

Ґеньо. Йо, я на то лечу!

Бас. Добре, добре, коханий хлопче, гуляй, танцюй, але завтра — обов’язково на тренінґ.

Ґеньо. Та йой, директорцю, вже ви тим не журіться. Я тепер у штосі, нехай сховається сам Лєньо Скоцень з «України». Ага, директорцю! Я вириваю, а там, у сінях, я лишив свої валізки, нехай хтось затаскає до пансіону, бо я там закватирувався на ваш рахунок. Ну, то віват, директорцю коханий, дай нам Боже рум! Тримайтеся, панство, гуд бай! (Виходить).

ЯВА 12

Бас (дуже радий). Ну, слава ж тобі, Боже! Я вже воскрес, я вже віджив наново, я вдруге на світ народився! Ми не лежимо! Ми стоїмо! Ми врятовані. Мистецтво маємо в кишені… Ну, очевидячки, як тільки той другий Скакун також не схоче встругати мені якоїсь… містифікації…

Молодецький. Але ж, пане директоре, тут не може бути жодного сумніву. Я вам даю слово чести, що цей Скакун є напевно той Скакун, якого вам треба.

Бас. Но, но, маґіструню, я вже вам не вірю… Ви вже мене раз набрали.

Молодецький. Ґратулюю, пану директорові! З таким змагуном наш клюб напевно перейде до екстра-кляси.

Бас. Герр Ґот, кажете, що перейде? О, видите, маґістер, то люблю, то розумію. Бачу, що ви починаєте цікавитись загальногромадськими справами. За те вас шаную.

Молодецький. Сердечно вдячний, пане директоре. (Тихіше)… Але тепер того нашого самозванця треба чимскоріше спекатися… Просто — нагнати його геть і по скінченій параді. Для таких людців треба бути безоглядним!

Бас. А так, так, треба бути безоглядним. Та ж це була ординарна ґранда, цього дарувати не можна. (До поета). Ну, а що ви на це скажете, пане ласкавий? Я думаю, що після того, що тут сталося, ви не маєте чого тут довше робити.

Поет. Я так само думаю, пане директоре. Після того, що сталося, я не лишуся тут ні секунди довше. Тільки… прошу мені врешті дати змогу вбратися!

Бас. Коли в мене вже злість перейшла, і я вже не можу на нього сердитись. Ну, бо мистецтво вже маю в кишені…

Ірка. Татку! Пан Скакун нікуди не піде. Він лишиться тут, у нас!

Молодецький. А, то вже щось нового.

Бас. Так, так, дитинко, пан Скакун лишиться, тільки не той, що тут в лахах лежить, а цей другий, футболіст.

Ірка. Ні. Власне той лишиться, що тут лежить!

Поет. Але ж панно Ірко, я… я протестую, я…

Ірка (до поета). Будете ви там тихо? (До Баса). Татку, хоч пан Скакун не вміє копати м’яча, але він напевно поможе таткові витягнути фабрику з болота, яку татко для м’яча загирив. Вже за те, що пан Скакун спам'ятав трохи татка і привів до отверезіння, належить йому від татка вдяка, це вже навіть примітивна етика наказує. А татко що робить? Хвору людину проганяє з хати, мов собаку. От така таткова вдячність!

Бас. Гм! Ну, так, так, золотко моє, в тім випадку я справді повинен бути вдячний панові Скакунові, назвім його по-спортовому — Скакуном Першим, щоб не мішати з Другим. (Подає поетові руку). Щиро вам дякую, пане, за те, що ви привели мене до отверезіння, але з другого боку, я мушу таки вас викинути, бо я тепер став на вашій засаді, що в мене зможуть працювати лише добрі робітники і добрі спортсмени. Це є, властиво, німецька засада: властивий чоловік на властивому місці. Ви робітник добрий, не перечу, але що з вас за спортовець? Хіба що трохи підтренуєте?..

Поет. Ні, ні. Досить тої комедії. Прошу мене не затримувати. Я собі піду.

Ірка. Тихо лежіть і не рипайтеся. (До Баса). Татку, пан Скакун…

Бас. Але котрий? Перший чи другий?

Ірка. … пан Скакун не буде тренувати і не хоче бути футболістом, тільки бажає працювати в татковій фабриці без жадних комедій.