Ліворуч сцени ведуть двері до кабінету директора. На них табличка: «Дирекція» і «Управа C. К. "Хуртовина"». Скрізь по стінах кімнати порозвішувані написи: «Час — то гроші», «Не займати часу працюючим», «Полагодь справу і прощай», «Із службовиками говорити не вільно» і т. д.
За сценою роздається фабричний гудок.
ЯВА 1
Спортсмени (припинюють свої зайняття). Файрант! Полуднє!
Старший урядовець (що виступав як суддя). Увага! Позір! Ставай в ряд! Біг на місці. Раз-два, раз-два! (Всі вправляють біг на місці, а відтак гусаком, біжать довкола залі).
Гудок за сценою вмовкає.
ЯВА 2
У входових дверях з’явились Бас і Кліщик.
Старший урядовець. Позір! У дворяді за мною бігом збірка! (Всі стають у дворяд).
Бас (підходить ближче). О, то люблю, то розумію! То знаю, що є військо! Зав’язок Української армії, що, Кліщик?
Кліщик. Е… фактично, пане директоре.
Старший урядовець. Позір! Направо глянь! (Підходить до Баса і здає звіт). Пане директоре, голошу слухняно, колектив фабрики батогів «Верховина» на ранніх зайняттях. Присутніх 25 чоловік. Три жиди з Коломиї, що прийшли з векселями на 5000 злотих, платними сьогодні, скинені зі сходів на зламану голову. Коморник зі суду і секвестратор знокавтовані в першій рунді і відставлені до трупарні… те, до лікарні. Поза тим під час нашої служби нічого важного не сталося.
Бас (подає йому руку). Дякую! То значить — все в порядку. Добре, хлопці, добре. Справуйтесь так далі, а мистецтво — маємо в кишені.
Старший урядовець. Товариші! В честь нашого неоціненного директора і провідника клюбу, кликнемо тричі: Гіп-гіп!
Гурт. Гура!
Старший урядовець. Гіп-гіп!
Гурт. Гура!
Старший урядовець. Гіп-гіп!
Гурт. Гура! Гура! Гура!
Бас (зворушений). Дякую вам, шибеники, ґрандярі, дякую вам! О, то люблю, то розумію! То знаю, що є військо, що, Кліщик?
Кліщик. Е… фактично, пане директоре.
Бас. А тепер — гайда на сонце, на повітря, на воду!
Старший урядовець. По-зір! Право-руч! Відділ, напрям за мною, зі співом ходом р-руш!
Спів:
Мала баба три сини, три сини, три сини,
Всі три були русини, русини, русини.
Один ходив до школи, до школи,
Другий робив підкови, підкови…
Зі співом виходять.
ЯВА З
Бас (розглядається). Слухай, Кліщик, як тобі здається? Чи ця канцелярія подібна на канцелярію, чи радше на якусь «райтшулю»?
Кліщик. Е… Спортпаляст, пане директоре, берлінський Спортпаляст. Саме, як я їздив до Берліна на Олімпіше Шпілє…
Бас. Ну, а що я пораджу, що я вдію? Нема ради! Я знаю, що ці вітрогони зводять мене на пси, але я просто не маю серця запрягти їх до бюрової праці. Но, бо потім повиходять мені на грище, як поломані, і будуть паталашити. А я хочу мати клюб, розумієш, клюб, а не збиранину з реґіментових оферм. Я вже такий є. Як щось робити, то робити на дурха, як німець кажеш що, Кліщик?
Кліщик. Е… фактично, пане директоре: послідовність і консеквентність.
Бас. О, видиш. То люблю. То розумію. Кліщик, ти не такий дурний хлоп! Чого доброго — ти ще моїм зятем готов бути.
Кліщик (зрадів). Е… серйозно, пане директоре?
Бас (б’є себе рукою по чолі). Гальт! Кліщик! А де ж то наш король стрільців? Щось-то я його не бачу від самого ранку.
Кліщик (неохотно). Я… я не знаю, пане директоре.