– Ми ще до світанку повернемось. Будь обережна!
Тигриця хрипко нявкнула. Її не треба було вчити обережності після того, що сталося, хоча вона й належала до того покоління тигрів, що з незапам'ятних часів мешкали в палаці, оточені увагою, цілком безпечні для людини. Просто великі смугасті коти. Проте Іляна була не смугаста. Вона хотіла стати чимось більшим, ніж просто палацовий тигр і прагнула самотності. Десь сховатись у гущавині й мріяти про прекрасну країну тигрів. Малий все-таки більше нагадував тата: надто довірливий і приязний до людей. Врешті вони розлучились, бо Іляна хотіла жити десь у глушині, а чоловік її нудьгував би без улюбленої гри в м'яч. Люди в Королівстві не вміють пускати в хід зуби й кігті, хіба що крутиголовці посміють відібрати їхніх дітей і поневолити. Тоді вони мусять щось зробити.
Власне, про це думав і Мортіус, опираючись на не надто глибокі, але цілком достатні знання з історії Серединного світу: той, хто виріс у рабстві, зовсім інший, ніж вільна людина. Народжені в рабстві не стануть бунтувати й домагатися справедливості. Колись у Римі жив фракієць Спартак, якого так любить згадувати Сиволап. Він зумів підняти повстання рабів. А на прапорі повсталих був зображений кіт із гордо піднятим хвостом – символ незалежності. Мортіусу небагато було потрібно, аби ще під час подорожі зрозуміти, що крутиголовці використовують старі як світ методи. Є два способи захопити чужу країну – блискавичний і повільний. У першому випадку армія нападає на чиюсь державу і здобуває перемогу, вбивши якнайбільше мирних громадян і знищивши все їхнє майно: посіви, залізниці, заводи. У другому ворог прикидається щирим приятелем і прибирає все до своїх рук. Коли бідолахи отямлюються, вже пізно: на рідній землі їм не належиться нічого. Винуватити вони можуть лише себе. Другий сценарій був найгіршим, і саме він здійснювався нині в Королівстві. Тому він вважав, що треба використати план № 1. Наразі він міг викласти його суть лише Соні. Хлопці з Онисем знову пішли. Сиволап із Феліксом вирушили назирці, щоб простежити, чи все гаразд. Мортіус, надзвичайно проникливий чоловік, розумів, що квапитися такої пори можна лише на якусь дуже важливу таємну нараду. Якби його взяли з собою, то він міг би висловити приватно свою думку. Але поради Мортіуса поки що не були потрібні, тому він стримував їх у собі, аби не вирвались на волю. Один Тигрисик вважав його авторитетом, але так буває, доки діти ще маленькі.
Мортіус, щоб не заснути, пішов до хати і став працювати над планом № 2, але рука його почала виводити якісь стріли, мечі, щити. Зрештою, навіть найгеніальніший полководець мусить спершу оглянути поле бою. І тут прокинулася Люцина, і в радісній метушні вже було не до стратегії. Усі побігли до її кімнати, щоб привітати з пробудженням. Дівчинка сиділа на ліжку і виглядала дуже здивованою.
– Нічого, – потирав руки Мортіус, – добра їжа, свіже повітря, від них ти зміцнієш...
– Та я не хвора...
– Ні, не вставай! – закричала Соня. – Голова буде паморочитись. Я зараз принесу тобі чаю.
– Ой, хто це? – спитала Люцина. – Це часом не твоя мама, Колобочку?
– Так, це моя мама.
– Я зразу подумала. Ви дуже схожі...
Тигриці Іляні було дуже приємно це почути. І Колобку – так само.
– Я така рада, що твоя мама знайшлася! Скажи, Соню, а я довго спала?
– Ну, як тобі сказати...
– Таки довгенько, – сказав Мортіус, – але не те, щоб дуже…
– Три дні й три ночі, – уточнив Тигрисик.
– Мене що, теж зачарували? Як Серпня?
Їй не встигли відповісти, бо з кухні долинув брязкіт і зойк Соні. Як вона там опинилась, ніхто не зауважив.
– Я зараз! – сказав Мортіус, падаючи на тигрів.
Люцина теж хотіла побігти, але побачила, що вона в нічній сорочці, й вернулась на ліжко.
– Усе гаразд! – гукнув Мортіус. – Це в мене просто чай висипався...
Невдовзі з'явилась присоромлена Соня:
– Я така незграбна! Може, краще кави?
– Гадаю, кава мені не завадить. Але без молока...
– Нам з мамою з молоком, будь ласка, – попросив Тигрисик.
– Я сам приготую каву. По-турецьки, –зголосився Мортіус.
Нарешті Люцина випросила свою одежу і сіла з усіма на кухні пити каву. Темрява за вікном не давала їй змоги побачити Королівство. Потім вона пішла оглядати дім Онися, перш ніж побачить самого господаря. Усе було майже таке, як у Серединному світі.