Твоє народження викликало в нього бурхливу радість. Він страшенно пишався сином. Я нікому тебе не могла довірити, доглядала сама, як це заведено між простими людьми. Твоє справжнє ім'я – Август, але я кликала тебе Серпнем, бо ж ти народився у місяці серпні. Я була дуже щаслива. Але потім почали з'являтися крутиголовці. Отрута почала діяти. До цього стосунки Королівства з Імперією були просто ніякі: ми знали про них, а вони – про нас. Ти ж знаєш історію... Між державами може існувати мур, і кілька поколінь вважатимуть іншу державу вигадкою. У Серединному світі мало хто здогадується про існування Королівства. Я вважала, що це недобре: мури старіють, і з'являються тріщини. Треба бути готовими до цього. Є ще такий древній вислів: «Застояна вода висихає, а вчасно відкритий потаємний хід врятовує замок від облоги». Як я потім зрозуміла, твій батько відчував себе винним у пришесті крутиголовців і хотів їх вивчити, щоб знайти вихід і захистити Королівство від можливих загарбників. Він вважав, що в його кров потрапила отрута з чудовиська, що має безліч постатей і найчастіше з'являється в образі чорного птаха. Як на мене, то була дурниця. Король просто досі не видужав: поранили не лише його тіло, а й душу. Як я не намагалась його заспокоїти, нічого не виходило. Він боявся тепер заснути, бо у снах йому з'являлись жахливі видіння. Тоді він кричав, а потім знову на цілий день замикався в кімнаті. Я, наскільки могла, приховувала дивну поведінку короля, але палац – це ніби велика родина, куди часто приходять гості... Якби він довірився мені й розповів про те, що не дає йому спокою, ми б змінили щось у нашому житті. Єдина особа, моя подруга Мелінда, знала про мій розпач і намагалася якось втішити. Щоб розвіятися, ми плавали в човні, каталися верхи на конях. Лише так можна було поговорити без свідків. Ми брали навіть уроки фехтування та стрільби з лука, наче готувалися захищати своїх рідних. Нам дозволяли усе, як малим дітям. Зрештою, у Королівстві поважають усілякі дивацтва, якщо вони невинні. У нас із подругою не було таємниць одна від одної. У Королівстві вміють берегти чужі таємниці й мовчати. Тому тут люди не зраджують одне одного, як у Серединному світі, хоча й там не бракує мужності та геройства. Мені боліла душа за тим краєм, де я виросла, адже і в інших світах люди потребують миру й спокою. Особливо страждають безвинні діти. І якби взяти таку бідну дитину з Серединного світу чи Імперії й поселити її в Королівстві, хіба це було б не справедливо? Не можна бути щасливим, знаючи, що комусь погано. Тепер я розумію, що мислила так, як мислять у Серединному світі, вважаючи, ніби люди Королівства нікого не хочуть пускати до свого раю...
– Мені здається, – зауважив Серпень, – що кожна людина не повинна соромитися, коли вона думає трохи по-іншому, ніж більшість. У Граничному світі ми...
– Хто «ми»?
– Ця історія трохи коротша за твою, але я волів би, щоб ти доповіла усе до кінця. Так от, я бачив у Граничному світі людей, за якими теж боліла душа. Я навіть не знав, що таке по-справжньому співчувати, доки туди не потрапив. Ті люди – вбогі, неписьменні, пригнічені. Але тепер, коли ми опинились у Великому Льоху, Граничний світ став частиною Королівства, і ми можемо справді допомогти тим людям. Може, Старі вважають Великий Льох катастрофою, але у цьому є й позитивні моменти. Ну, розповідай далі, мамо...
– Із Граничним світом у мене пов'язані неприємні спогади, хоч я там ніколи не була, – продовжила Олімпія. – Ти мав заледве три місяці, коли одного ранку я знайшла біля колиски записку від твого батька: «Поїхав у справах. Повернуся через кілька днів». Як на мене, то королю не пасувало зникати отак потай, залишаючи країну напризволяще. Королі не подорожують без охорони. Я була налякана, бо прожила у палаці надто мало, щоб займатися державними невідкладними справами. Мені ввижалося, що короля могли навіть викрасти, змусивши написати записку. Отож я мала керувати цілою державою. Це було не надто важко. Я прийняла кількох відвідувачів з провінції. Вони радше були здивовані, ніж задоволені. Добре, що хоч не обурені. Я ж нічого не тямила ні в садівництві, ні в архітектурі, ні в законах. Особливо було важко відповідати, де король.