Мортіусу не сподобались такі слова:
– Навіщо ризикувати? Тебе можуть схопити крутиголовці.
– Вони або нікого не хапатимуть, або хапатимуть всіх підряд. Серпень не ховатиметься. Я буду з ним. Я не хочу стати вигнанцем!
Мортіус хотів щось сказати про підпільну боротьбу, але тільки зітхнув:
– Який тоді сенс мені переодягатись? Ліпше вже з вами... загинути. Тільки хто подбає про наших дівчат і звірів?
– Тому я й кажу одягти халат. Він свідчитиме про вашу скромну посаду.
– Яку ще посаду?
– Прибиральника.
– Може, мені ще віника взяти? – образився Мортіус. – Я думав, що ти відведеш мене в ложу друзів короля...
– Ви що, жартуєте?
– Так. Яка це муха тебе вкусила, хлопче? Ти став сам не свій...
– Патруль крутиголовців застрелив учора мого батька. Слухайте мене уважно! Зараз ми вийдемо в коридор, повний людей. До зали ми не потрапимо. Ми нічого не побачимо, але зможемо чути. Ми можемо бути потрібні як свідки. Розумієте, Мортіусе?
Мортіус кивнув. Бідний хлопець... Певно, дуже любив свого батька. Як добре подумати, то й він свого любив також, коли той був тверезий, звісно...
– Слухай, а якби я показав своє репортерське посвідчення?
Марко тільки посміхнувся криво. Він не знав, на що здатний репортер, коли починає полювати за матеріалом для статті. Втім, коли вони з'явились у коридорі, ніхто не звернув на них уваги.
– Ми щасливі повідомити про те, що наш принц Август живий, і чекаємо його з хвилини на хвилину...
– Ви куди? – шарпнув Марко репортера.
– Зробимо заяву!
– Стійте на місці! – просичав хлопець.
Коли вщухли радісні вигуки, почувся крик:
– Перепрошую! Принц Август неповнолітній і не може бути королем ще два роки.
То був Головний Посол Імперії. Мортіус одразу здогадався. Але не це його вразило.
– От тобі й на! – вигукнув він. – Чому ти мені одразу не сказав?
– Тихше! – зробив зауваження охоронець, що стояв під стіною
–...надто складне питання, – почувся спокійний голос Правничого. – Ми отримали послання від Ради Старих, яка наділена надзвичайними повноваженнями в таких випадках. Прошу пана Головного Церемоніймейстера зачитати його.
– Печатка ціла. Дозволю собі зачитати Послання Ради Старих!
Почувся шум. Здається, крутиголовці протестували. Натовп захвилювався, і Мортіус скористався моментом. Розмахуючи посвідченням репортера «Посейбічних і потойбічних новин», він кинувся в бій:
– Пропустіть пресу! Пропустіть пресу!
Либонь у всіх світах репортери однаково нестримні й нахабні. Хоча, коли подумати, без нашого Мортіуса не могла відбутися така подія. Він вартував того, аби охоронець у дверях пропустив його, а з ним і Марка, котрий у подібних випадках вдавався до чаклунства, однак зараз не міг зосередитися.
– Посол Його Імператорської Величності хоче зробити заяву! – спокійно оголосив Головний Церемоніймейстер.
– Ні! Ні! – загудів натовп.
– Звісно, ні! – сказав Мортіус. – Спочатку мають висловитися громадяни Королівства!
– Цілком з вами згодний, – озвався чоловік, що стояв поруч. – Сьогодні – наш день!
– Оце скандал! Яка неповага! – говорили довкола них люди.
– Якби вони бачили, що робиться в парламентах Серединного світу! Це ще не скандал, а невеличке непорозуміння!
– Не переживайте, друже! – мовив той самий сусід. – Тепер усе буде по-іншому. Я це відчуваю серцем... Марку, що ти тут робиш? Це не місце для дітей!
– Так, пане вчителю! – знітився хлопець. – Я ненароком...
Мортіус взяв пана вчителя під руку:
– Не гнівайтесь на хлопчину, шановний! Я попросив його мене провести. Не часто журналісту з Серединного світу випадає нагода потрапити до королівського палацу та ще в такий вирішальний момент! Моє ім'я – Мортіус.
– Несторій, професор географії. Дуже приємно!
Пролунав виразний голос Головного Правничого:
– Стаття четверта Закону про процедуру обрання короля: «Послання від Ради Старих зачитується в цілковитій тиші й першочергово, бо воно є голосом народу Королівства». Панове посли, вам нададуть можливість зробити заяву!
Церемоніймейстер, якого Мортіус нарешті зміг побачити у всій його парадній красі, зняв печатку й розгорнув послання:
– «Ми, Рада Старих, висловлюючи свій жаль і смуток з приводу передчасної смерті короля Даниїла, радимо призначити тимчасовим правителем Королівства, доки спадкоємцеві трону принцу Августу не виповниться вісімнадцять років, його матір, Її Величність Королеву Олімпію. Іменем Справедливості для всіх і для кожного!»
Настала мертва тиша, яка раптом вибухнула радісним гомоном.