Нарешті настала тиша. Можливо, сусідки придумують інші хитрощі. Якби книжка знову дозволила себе почитати. У ній мусить бути щось таке, що допомогло б знайти вихід. Не сидіти ж їй тут до завтра й тремтіти від страху. Але мама ще телефонуватиме сьогодні. Разом вони щось придумають. Шкода, що Гортензія забрала телефонну книгу, де були адреси маминих друзів!
Врешті Люцині набридло сидіти отак у бездіяльності й чекати, що хтось її порятує. Вона поклала книжку на подушку, гарненько вкрила ковдрою й сказала:
– Спіть, я щось придумаю!
А сама пішла до вхідних дверей. Вони були міцні, без жодної щілини. Відьми ж вміють перекидатися на жаб, павуків, мишей. Але щоб розпізнати усі їхні підступи, треба довго вчитися. Треба пошукати якісь книжки. У шафі за склом були найцінніші прадідові книги. Однак шафа була замкнена на ключ. Коли в місті настала мода на відьом, Люцина спитала бабцю, що робити, коли відьма захоче заподіяти їй щось лихе. «Не боятися», – відповіла бабуся.
Але тепер Люцина боялась. Один раз їй навіть здалося, ніби за вікном промайнув силует відьми верхи на помелі. На важких томах, оправлених у темну шкіру, виднілись напівстерті написи-назви. Багато було написано латиною, але поміж них Люцина побачила знайомі літери: «Друга подорож Г. Г, до Королівства», «Історія Імперії крутиголовців», «Мудреці Королівства». Дверці не можна було відкрити. Згідно з традицією, мама мала передати Люцині ключ від книжкової шафи, коли їй виповниться двадцять один рік. Але хтозна, що вчинила б Люцина з шафою зараз, якби побачила за склом книжку «Як знешкодити відьму»...
Коли пролунав телефонний дзвінок, вона забула, що то може бути сусідка. Вхопила слухавку й почула писклявий голос Гортензії:
- Люцинко, я помилилась. Взяла не ту книжку...
– Хіба ви не вмієте читати?
– Не вмію.
Тут увірвався скрипучий голос старої:
– Твоя книжка вже виспалася? Хі-хі-хі!..
– Не віддам вам книжки, і все! – вибухнула Люцина й кинула слухавку.
«Господи, вона все бачить! Наче тут скляні стіни...»
Дівчинка вхопила книжку й побігла з нею на кухню. Становище було кепське: ні вийти, ні сховатись. Ані покликати на допомогу. Ніхто ж не повірить.
Не знати, скільки минуло часу. Люцина з тугою дивилася на сонячне подвір'я, де безтурботно бавились діти, і ще гостріше відчувала, яка вона самотня. Розгорнула мовчазну книжку, з якою ні на мить не розлучалась, і взяла до рук рослинку з Королівства, вдихнула запах, але не так, як нюхають звичайну засушену квітку, а з думкою, що ця трава росла в Королівстві. Нічого не трапилось, але їй ніби стало легше на серці.
Дівчинка поклала в торбинку книжку, гаманець, де майже не залишалось грошей, телефонну картку, щітку для волосся і кілька карамельок. Якщо їй вдасться вибратись із квартири, вона подзвонить секретарці в мамине видавництво і, може, та підкаже, де можна заночувати. У кишеню джинсів Люцина поклала зубець прив'ялого часнику. Страх якось минувся. Якщо тихо вийти й швиденько збігти вниз, її не затримають. Вона відімкнула двері й виглянула...
Перед сусідськими дверима сидів добрий десяток котів із розпушеними хвостами й настовбурченою шерстю. Вони одностайно шипіли, демонструючи гострі зуби. З-за прочинених дверей виглядала Гортензія з мітлою й благала:
– Котики хороші, йдіть звідси!
Люцина показала їй язика і помчала вниз. Тепер усе залежало тільки від швидкості. На віддалі кільканадцяти метрів за нею котився непомітний сірий клубок, отже, радіти було передчасно.
25
Фелікс не застав у Медовій печері уже нікого. Охорона теж кудись зникла. Усі кинулися рятувати Королівство. Нікому було рятувати Люцину.
Коли Люцина добігла до трамвайної зупинки, то одразу ж кинулась до діда Пилипка, що дрімав над торбою з соняшниковим насінням.
– У мене хочуть відібрати книжку!
Дід підняв на неї посоловілі очі й пробурмотів:
– У мене відібрали найкращого друга... – і голосно сказав, щоб усі почули: – Нема для канарок насіння. Усе солоне.
– Які ще канарки?! – прошипіла Люцина. – За мною женуться відьми!
У очах діда Пилипка промайнув страх.
– Чого причепилася? Йди собі!
І додав так тихо, що вона й не почула:
– Не бійся...
Тієї ж миті діда скрутив приступ радикуліту.