Отож кіт і тигр першими відчули зміни в повітрі. З'явились комашки, трава погустішала, і низько над землею пролетіла маленька сіра пташка. Колобок із Сиволапом радісно перезирнулись.
А потім несподівано почали спускатись униз і в долині побачили хати, сховані поміж деревами. Що їх дуже втішило.
– Ex! – сказав Мортіус. – Хоч води дадуть напитися... Жаль, що я не сховав бодай одного динара.
– Не можна брати чужого! – злякався Тигрисик.
– Я жартую. Можемо виміняти мій годинник на харчі. Не хочу нічого чути про час.
– Чому? – поцікавився Серпень.
– Бо на моєму годиннику четверта година пополудні, а мені здається, що ми проблукали щонайменше дві доби. Якщо годинник не каже правди, то навіщо він мені? Це коли живеш у маленькому світі, ходиш на роботу, призначаєш зустрічі, дивишся телевізор – без годинника не обійтися. А тепер я поза маленьким світом і поза часом, як і ви. Чи я помиляюся, хлопці?
Принц спохмурнів:
– На все свій час.
– Час збирати каміння і час розкидати, еге ж? Хай так буде, – згодився Мортіус.
Марко потер втомлені очі.
– А що, коли це ілюзія, міраж?
– Це – не ілюзія, – образився Сиволап. – Я чую, як рубають скіпки, і як сичать горщики на плиті. Гадаю, перш, ніж увійти до села, треба комусь розвідати, чи немає там крутиголовців.
– Я піду! – зголосився тигр.
– Хто-хто, а ти не підеш!
– Тигрисику, – пояснив Мортіус, – ти надто примітний для цих країв.
– Підемо яром, – сказав Серпень, – щоб нас не запримітили ще здалеку.
Марко кумедно скривився:
– Я вже думав роздобути воду магічним способом.
– Чарівна вода не втамує спраги, лише обдурить, – суворо відказав Серпень.
Очі в Мортіуса спалахнули:
– Ти покажеш якісь магічні штуки, Марку? Як будеш мати настрій. Я дуже люблю всілякі фокуси. У мене дома є навіть підручник. О, та ти міг би виступити перед публікою в цих краях. І ми з Тигрисиком теж. Не пропадемо! А ти що вмієш? – спитав він Серпня.
– Він альпініст, – відповів Марко. – А я висоти боюся.
– Та годі вам! – засміявся Серпень. – Я вмію ще плести кошики з лози, майструвати віники й вирізати сопілки. А ти що вмієш, Сиволапе?
– Я сам себе здатний прогодувати. Сподіваюсь, злидники не поїли усіх мишей.
А Марко сказав цілком серйозно:
– Я завжди шкодував, що я не кіт.
33
Врешті, саме Сиволапові доручили розвідати ситуацію в селі. Як-не-як, він умів розмовляти по-людськи, щоб потім усе повідомити. А тим часом мандрівники сховалися в кущах за городами. Хлопці знайшли поміж трави щавель, а тигр заснув. Розмовляти нікому не хотілось. Мортіус з насолодою простягся на траві. З одного боку його прикривав Колобок, а з іншого – два мечі. Треба й собі навчитись фехтувати, подумав він, поринаючи в солодку дрімоту.
– Можливо, ми вже сьогодні будемо вдома, – сказав принц. – Ти не маєш із собою карти?
– Із Королівства не можна нічого тепер винести. Я намалював на животі лише приблизну схему. Дивись...
Марко розшпилив камізельку і показав малюнок, зроблений синім чорнилом.
– Це три входи до Королівства. Один у Замку, другий – вище підземної ріки, у Серединному світі. Мені вдалося пройти лише тому, що я перекинувся лисом. Тепер вони і лисів не пропустять, навіть справжніх. Недобру послугу я їм зробив... Ну, а третій надто далеко звідси. Кажуть, його охороняє закляття, яке вже ніхто не вміє зняти.
– Зате комп'ютерові якимось чином відомий пароль.
– Нечисть – це ще не крутиголовці. Мортіус якось з ними ладнав. Може, і нам вдасться.
– Таке тільки ти міг би сказати! – розсердився Серпень.
– Ти ж їх не знаєш, окрім того пліснявця і фон Стронціуса. Вони теж під гнітом крутиголовців. А який раб не мріє про волю!
– Раб може лише мріяти, а не боротися. Ти що забув мемуари свого прадіда Силенція Довгоногого? На твоїй карті немає того місця, де ми зараз. Хтозна, скільки ще туди добиратись.
– Може, до Замку ходить автобус? Я вас так приберу, що ніхто не здогадається. Скажемо, що супроводжуємо тигра. Ніхто ж отих двох не шукає. У них проблеми з нечистою силою, а не з крутиголовцями. Зрештою, хіба не все одно, яким побитом ми туди дістанемося? Тільки б швидше.
Тут із кущів вигулькнула сяюча фізіономія Сиволапа. Живіт його трохи округлився.
– Усе о'кей!