Ну, а Мортіусу з Тигрисиком довелося відпустити найбільшу кімнату, вітальню, де знаходилась бібліотека. Будь-який книголюб із Серединного світу напевно збожеволів би, побачивши шкільні підручники з Королівства, різноманітні атласи, визначники рослин, птахів, і, звісно, енциклопедії. Там же було безліч казок, читаних і перечитаних кількома поколіннями вихованців Онися та ним самим. Книжки з іншого світу завжди видаються загадковими, навіть якщо це безліч разів перевиданий буквар, по якому абабагаламаги навчають ледачих учнів читати й писати. Хоча Мортіус волів би провести вечір на канапі, мусив поважати бажання Тигрисика. Бідна дитина й так натерпілася за останні дві доби...
Коти мали самі вирішити, у чиєму товаристві їм спати. Вони були дуже збуджені. Сиволап умовляв Фелікса заговорити людською мовою, але той все ще не бажав цього робити. Загалом, коти надзвичайно здібні до мов, чудово все розуміють, але не надто говіркі. Вони починають говорити лише тоді, коли відчувають, що далі не можна мовчати. Сиволап був зразком відданості й дружби щодо принца Серпня, а от Фелікс, як усі молоденькі коти, не почував особливих обов'язків, хоча й переживав за Люцину. Навколо відбувалось стільки подій, що він би не всидів коло сплячої господині. Зрештою, він вважав, що тій треба просто гарненько виспатися.
Марко й Онисьо були всерйоз занепокоєні, й під час вечері господар двічі заходив до Люцини. Принц рано пішов до своєї кімнати. Знявся вітер, і гілки бузку, що вже відцвітав, шкрябали по шибках. Спати він не хотів. Просто ліг, відвернувшись до стіни. Марко затримався на кухні з Онисем. Той збирався до майстерні лагодити будиночок для кольорових мишей.
– Не переживай так, хлопче, – сказав Онисьо. – Королівство знало лихі часи і раніше.
– Боюсь, щоб Серпень без мене кудись не вліз.
– Сиволап зараз слідкує за ним. І песик мій...Біль треба пережити на самоті.
– Від батька не було вісток?
– Я послав йому голубом листа. Гадаю, він скоро з'явиться тут, щоб побачити тебе.
– То нічого, що нас так багато?
– У мене частенько гостюють, але тим, що прибули з інших світів, не варто з'являтись поки що на людях.
– Як добре, що ви у нас є!
– Чимало людей охоче прийняли б вас. Зараз ми всі розгублені й налякані, але благородна кров громадян Королівства не швидко зіпсується. Я не раз міркував, що ми надто довірливі...
– Сиволап прикликав до Замку ціле військо, готове битися на смерть.
– Так, він хвалився. Ми теж повинні захистити Королівство, але як? Скільки людей уже загинуло! Пам'ятаєш Тітуса з Третьої Публічної бібліотеки? Згорів у книгосховищі. Я не знаю, правду кажучи, чи задля книг пішов би на таке... – зізнався Онисьо.
– Це тому, що ви не були бібліотекарем. Я відправив батька після того, як ми сховали найцінніше. Про цей сховок знаємо лише ми...
– Я не хочу про нього знати. Так буде краще. Хай би мене катували, але, коли я нічого не знаю, то й не скажу, – посміхнувся Онисьо. – Мене ж ніколи не катували...
Марко здригнувся:
– Невже дійде до цього?
– Уже дійшло. В Імперії це звичайний спосіб зламати волю людини.
– Існують ще чорні закляття. Те, що отруїло Серпня, було не просто отрутою. Він не проспав би стільки часу. При дворі імператора аж кишить чаклунами та чорнокнижниками. Ви мені, напевно, не вірите. І Серпень теж переконаний, що тому, хто не вірить у магію, вона не завдасть шкоди. Але, буває, у людській душі відкриється якась щілина, і туди влізе щось нечисте. Як застуда, наприклад.
– Ти думаєш, що з Люциною це сталося?
Марко засяяв:
– Як ви здогадались?
– Що б там не було, але, якщо вона найближчим часом не прокинеться, то помре від виснаження. Пошлемо завтра по лікаря. Ця панночка дуже схожа на нас.
– Я нічого про неї не знаю, окрім того, що в неї вдома була магічна «Енциклопедія Королівства», а це означає дуже багато.
– Цією книгою можуть володіти лише особи королівської крові, – додав Онисьо. – Дивно... Я можу лише здогадуватися. Треба змусити декого заговорити... Я піду попрацюю, добре?
Марко лише здвигнув плечима. Біля дверей кімнати, де спала Люцина, він зупинився і прислухався. Була вже пізня година, і він не насмілився постукати. На другому поверсі, під дверима його кімнати, сидів Сиволап із незадоволеною міною.