– Мама каже, що ви – мудра жінка. Вона терпітиме біль, поки її лікуватимуть.
Отак до господи Онися прибилася ще одна неприкаяна душа. Маму Тигрисика захопили в полон і тримали в Імператорському звіринці, де над нею знущались. І в Серединному світі мучать тварин, замикаючи їх у тісні клітки. Бідолаха думала, що її синочка немає вже на світі. Вони мали про що тепер поговорити. Мортіус із Сонею тактовно залишили їх у садку, а обидва коти поплентались за ними, бо зголодніли, переживши сильний стрес. Коти ніяк не могли вирішити, який тигр більше вражає: смугастий чи сніжно-білий, а кожен про себе подумав, що тигриця може стати їхнім союзником у боротьбі з крутиголовцями. Мортіус виглядав трохи засмученим.
– Не журіться, – сказала Соня, – діти виростають, але ніколи не забувають своїх батьків.
– Еге ж, – здригнувся Мортіус, – свого старого я повік не забуду. Якось я просидів три дні, замкнений у комірці...
– Ви вклали у виховання Тигрисика всю душу...
– Дякую.
Соня пішла до Люцини і швидко повернулась:
– Вона слабне. Треба йти по лікаря.
– Уже йду! – схопився Мортіус.
– А ви знаєте, де шукати лікаря? – спитав Сиволап.
– Спитаю.
Кіт роздратовано ляснув хвостом. Очі його звузилися і спалахнули лиховісним блиском.
– Слово котячої честі, це просто нестерпно! Ви збираєтесь ходити по хатах, де, можливо, живуть крутиголовці? І що ви скажете? Може, розповісте, як ви тут опинились і звідки? Ви хочете підставити принца і нас усіх! Не плутайте Королівство з тим світом, де аж кишить різною нечистю...
– Як ти можеш так розмовляти?! – розлютилась Соня. – Він же старший за тебе! І не смій ображати рідне місто Мортіуса...
– Я теж там народився, – сказав Фелікс. – У моєму домі мене любили. Їсти там було не бозна-що, та які статки можуть бути в жінки, котра пропонує людям книжки і сама виховує дитину?
Мортіус як стояв, так і впав на стілець:
– Дивіться, Фелікс заговорив! Та ви тільки подивіться! І ще й як заговорив!
– Розсердився, от і заговорив, – буркнув трохи присоромлено Фелікс. – З вами тут мусиш заговорити, хоч би й не хотів...
– Уявляю, як втішиться Люцина!
Сиволап не навчився червоніти, тому сказав:
– Я не знаю, чи королі когось перепрошують, але вибачте, Мортіусе. Я сам відведу вас до лікаря.
Мортіусу одразу стало його шкода. Він мав серце, наче з воску.
– Нічого, нічого... Ти переживаєш, я розумію...
Але Соня була суворішою:
– Деякі королі спершу вислуховують інших, а тоді приймають рішення!
9
Лікарем виявилася особа жіночої статі – підстаркувата пані з коротким сивим волоссям, яке чомусь відстовбурчувалося в різні боки. Власне, вона лікувала тварин, але Сиволап таким лікарям довіряв більше. Людина, яка любить котів, полюбить і їхніх господарів. Однак Соня не пустила котів до кімнати Люцини. Як і Мортіуса.
Лікарка спитала, скільки спить Люцина, послухала пульс, серце і «потішила»:
– Бачите, це зовсім не належить до сфери медицини. При перетині світів люди непритомніють, втрачають пам'ять, але такого, як у вас, ніколи не буває.
– Це – чари, – сказала Соня, зробивши великі очі.
– Я думала, ви серйозна жінка... Не пробуйте її будити. Не кричіть, не грюкайте...
– Вона вже два дні нічого не їла...
Лікарка вийняла з портфеля пляшечку з червоною рідиною і капнула на уста Люцини.
– Одна крапля тричі на день, щоб організм не виснажився. Це тільки в казках сплять по сто років.
– Так, – зраділа Соня, – а потім з'являється принц, цілує сплячу красуню, і вона оживає! Я читала...
Лікарка здивовано подивилась на неї і знизала плечима:
– От що, голубонько... Боюсь вас засмучувати, але це не допоможе. Навіть, якщо знайдеться принц. У Королівстві немає жодного. Наш принц помер раптово...
– Який принц? – не второпала Соня.
– Єдиний син покійного короля Даниїла, принц Август.
– Та що ви таке кажете! – обурилась Соня. – Я ще учора ввечері його тут бачила!
Лікарка сторопіла, лице вкрилося червоними плямами.
Але потім вона якось опанувала себе:
– Ви все-таки дивна жінка. Дивні гості в Онися, чи то пак родичі, небіж і небоги з Серединного світу... Коли господар повернеться, хай мені зателефонує.
– Понавигадують казна-що, – пробурчала Соня, якій лікарка не дуже сподобалась. Вона навіть не вийшла на ґанок. Мортіус сам пішов проводжати ту пані без краплі уяви.
– Тільки й чуєш: смерть, смерть, крутиголовці!