Щось майнуло в повітрі, розлігся ще голосніший зойк і зверху — звідки розгледіти мені не вдалося — рунула якась темна маса і ляпнулася на бруківку, причавивши собою торговця. Коні, яких той намагався зупинити, звернули у вузесенький провулок, куди перед тим втекли купецькі слуги, і віз там застряг. Чути було, як очманілі тварини рвуться з упряжі, намагаючись втекти від чогось, невидимого оку. Княжі вартівники теж були близькі до того, щоб забігти де подалі, але гонору оріанці не втратили, незважаючи на всі примхи їхнього недокняжого устрою. Ясна річ, що наша четвірка вже давно зіскочила зі своїх верхівців, полишивши слугам вгамовувати переляканих тварин.
Істота, котра жбурнула мертве тіло на злощасного купця, мала незлецьке почуття гумору — торговець вже теж був мертвіший за мертвого, і лежав на бруківці зі скрученими в'язами. У другого вбитого розірване горло, але крові на одягу я не побачив. Вартівники, не бувши дурнями, вихопили у одного з челядинців Світляни смолоскип і може прихопили б і другий, але їх зупинив різкий окрик жриці.
При освітленні картина стала ще моторошнішою. Відблиски полум'я вихоплювали з темряви то осклянілі очі купця, який так іне встиг зрозуміти, що сталося, то знекровлене лце другого мерця, котре раптом здалося мені знайомим.
- Вешень, - прошипів Білун за моєю спиною.
На Марену й Чорнобога, це таки дійсно був Богданів слуга, котрий дбав про його дім у Родні. Застереження? Кому? Тернині? Нам? Збіг обставин, чи за нами вже слідкують? В усякому разі трапляти зайвий раз на очі вартівникам, яких уже збіглася від замку сила-силенна, було б необачно, і ми почали поволі рухатися дорогою на Княж-гору під захистом жриці, яку зупиняти вартівники не наважувалися.
Розумака очікував на нас і був дуже розхвильований. Виявляється, що загадкові вбивства у Родні стривожили решту впливових магнатів. Орій Побужака, Родан Рудак та Леслав Заліщака зібралися на раду і — що було несподіванкою — запросили і його, Святополка Розумаку. От не думав, що цього панка так красиво звуть. Трійця дуже непокоїлася — Гетен з появою біля нього кімрянського чародія повністю вийшов з під їхнього впливу і заявив, що може правити і сам. А на знак того, що починає самостійне правління, відібрав у пана Заліщаки посаду Повірника княжого, сиріч другої особи у державі, у пана Рудака — посаду Скарбника княжого, а у пана Побужаки — посаду Особи Довіреної, котра мала вести перемовини з іноземцями. Пан Розумака, котрий мав скромну посаду Оберігача Храмів зостався при ній: Гетен очевидячки нехтував жрецтвом. А даремно.
- І хто ж тепер урядуватиме? - спитав я ледве не зареготавши, таким переляканим видавася пан Святополк.
- Не повірите, - сказав Розумака пригноблено, - цей син дакійської відьми і карпатського упиря призначив особами відповідальними своїх кухаря, цирюльника та ліжничого.
- Тобто правити буде Лісс, - зробила миттєвий висновок Світляна, - заспокойтесь, батьку. Ще не все втрачене.
- А хто стоїть на чолі княжої дружини? - запитав я, згадавши очманілі лиця вартівників під час нічної пригоди.
- Особа вельми гідна, - зацікавлено позирнув на мене Розумака, - пан Прибислав Бозький, хоробрий воїн поштивого віку. Військо кориться йому.
- Ваші панове не хтіли з ним поспілкуватися? Чи очікують, доки на його місце призначать Гетенового помивача нічних горщиків?
- Пан Прибислав, - зітхнув Розумака, - людина старих правил і дотримується присяги. От якби Гетен якимось чином зник...
- Ми зацікавлені в тому, щоб він... повернувся до Дакії, - мовив я обтічно, - якщо ви і ваші можні нам трохи допоможете, то вони отримають назад свої посади.
- При князеві Ярополку? - мовив Розумака обнадієно.
Чесно кажучи, подібна пропозиція не мала б стати несподіванкою для будь-якого шукача пригод в подібній халепі. Достатньо було лише згадати, що пан Розумака є вірним прибічником культу Ярополка-гепарда, а тут йому на голову звалився таки гепард, якого звуть Ярополком, і у якого зуб на Гетена і його чаклуна. Але ж люди добрі та інші особи... Коли я вляпався у цю біду, то й думки не мав, що мене покличуть на княжий стіл. Втім, і про це я міг би здогадатися — Оріана була мабуть єдиним уламком Держави Святослава, де князі не успадковували владу, а їх обирали або запрошували магнати.