— Тепер ідіть собі, люди добрі, додому — привітайте від мене своїх жінок та діток — грамоту віддаю вашій старшині громадській…
— Грамоту треба занести до актів, — каже реєнт.
— Роби як знаєш, аби добре було й по закону. А тепер, хлопці, прошу вас, зруйнуйте це прокляте кубло, щоб не зосталося й камня на камені. Я вже не пан його, а простий козак, ваш товариш. Тепер ти, батьку отамане, приказуй далі.
Карпо розпорядивсь, як треба. Навантажили вози усяким добром. Замок згорів, а решту поруйнували, підпаливши порох у льохах. Козаки, відпочивши між красноставчанами, помандрували на Січ.
Карпо передав ватагу найстаршому сотникові, а сам з Остапом поїхав у ліс, у балку, поклонитися могилі незабутнього діда Охріма та навідатися до Максима.
КІНЕЦЬ.
Відомості про бібліотеку
