Данько розгублено озирнувся навколо — поруч з ним стояв кобзар зі сполотнілим обличчям, стискуючи пальцями свій ціпок. Рятівна думка блискавкою пронизала Данька, він одним стрибком підскочив до Будника, вихопив з його рук ціпок і кинув до Жили. Козак на долю секунди відірвав одну руку, якою впирався в пащу крокодила, підхопив ціпок і миттєво встромив його між розчепіреними щелепами потвори. І це він зробив вчасно, бо другий крокодил вже підповзав, швидко перебираючи товстими лапами, до нього. Козак вискочив із пащі. Крокодил із ціпком між щелепами закрутився по землі. Його довгий хвіст із гостроверхим гребенем здіймав клуби пилу.
Захеканий Жила не встиг ухилитися від страшного удару хвостом по ногах і покотився по землі.
Чалма-бек устав зі свого місця й повільно підняв кулак з відставленим донизу великим пальцем у жесті, що ще за римських часів означав смертельний вирок. Один з охоронців підняв спис, готуючись пронизати козака.
Раптом Жила закричав і щосили пожбурнув свій тяжкий молот, який весь час тримав біля себе, у Бека. Молот вдарив Чалмі в плече, і той почав падати, впустивши Печать Зберігачів.
— Убийте їх всіх! — захрипів він і впав навзнак. Як тільки впав Чалма-бек на землю, кайдани легко зіскочили з рук і ніг майстра.
Нукери зі списами і ятаганами кинулися на полонених.
Майстер Богдан одним стрибком підскочив до Чалми-бека, підхопив свій молот і кількома ударами звалив на землю двох охоронців. Молот зі свистом креслив навколо нього якесь зачароване коло і трощив кожного, хто намагався сунутися за його межі.
Сліпий кобзар стояв нерухомо. Нукер, що стояв біля нього, схопив Будника за плече й заніс над головою кобзаря ятаган для смертельного удару. Але кобзар миттю схопив його за руку і, крутнувшись навколо себе, примусив ворога покотитися під ноги іншим нападникам. Декілька нукерів, виставивши списи перед собою, кинулися на кобзаря. Той застиг, схиливши голову, і опустив донизу руки, напруживши долоні. Тепер він нагадував великого лелеку з опущеними крилами. Але не встиг один з нападників штиркнути його списом, як кобзар перехопив держак біля самого наконечника й одним ударом ноги збив того на землю. Спис в руках сліпого кобзаря перетворився на блискавку, що почала креслити навколо Будника дивовижні фігури, вибиваючи зброю з рук стражників. Через мить кілька нукерів валялися біля ніг старого. Град блискавок зі спису умить розсіяв ворогів.
Козак Жила підхопився з землі. Почувся хруст — крокодилові вдалося нарешті розтрощити могутніми щелепами ціпок у пащі, і він оскаженіло кинувся на… охоронців, які бігли до Жили. Козак втомлено сів на землю — крокодили люто рвали людоловів, трощачи їхні кістки своїми страшними пащами. Ті намагалися відбитися від потвор списами. Але, не в силах подолати лютих тварин, охоронці почали кидати свою зброю й розбігатися. Козак Жила скочив, схопив із землі кинуту одним з нукерів криву шаблю, перескочив через крокодила й кинувся на допомогу своїм братчикам.
Данько широко розкритими очима дивився на весь цей блискавичний бій. Орися тремтіла, заплющивши очі від страху. Нарешті Данько схаменувся, штовхнув дівчинку до стіни, щоб її не розчавили тяжкі чоботи охоронців, і побіг до Чалми-бека, що намагався підвестися. Одна його рука, у плече якої вгатив молот, безсило звисала вздовж тіла, але іншою він мацав по землі, намагаючись схопити Печать Зберігачів, що лежала, присипана пилом, недалеко від нього.
Данько, пригинаючись, в’юном проскочив між бійкою і, чхаючи від пилу, устиг першим схопити Печать і відстрибнути подалі від Чалми-бека.
Тим часом бійка закипіла з новою силою. Нукери, що знаходилися надворі, уже були перебиті, але кілька десятків охоронців спустилися зі стіни, оточивши кобзаря, Жилу й коваля Богдана. З десяток нукерів змогли, нарешті, загнати крокодилів до басейну й захлопнути над ним залізні ґрати.
Кобзар, козак Жила й коваль Богдан стояли посеред двору спина до спини, відбиваючись з останніх сил від юрми нападників.
Данько, маленьку постать якого ніхто не зауважував серед хмар пилу, прожогом кинувся до воріт стайні, відкинув засув і заскочив усередину.
У темній стайні металося вздовж стін кілька десятків коней. Данько, ледь не потрапивши під тяжкі копита, вчепився у гриву високого вороного коня. Кінь затряс головою, хлопець закричав, його піднесло вгору й перекинуло на інший бік кінського крупу. Але він дійсно вчепився у гриву немов реп’ях, кінь не міг його скинути. Данька закрутило, мов у божевільній каруселі, і понесло по колу разом зі схарапудженим табуном. Нарешті, хлопець зміг заскочити на спину коня. На щастя, вороний був загнузданий, тож Данько, ледь не впавши з коня, зловив кінці вуздечки і спрямував скакуна до відкритих воріт стайні. Кінь вихопився на волю, а за ним нестримною хвилею вирвалися на подвір’я інші могутні скакуни.