Світлана відпустила кота, засунула руки в кишені штанів, пройшлася недбалою ходою, зміряла поглядом солідне черевце «лисого дядечка»:
— Зате на вас спокуситься тільки дурепа!
Антель відверто фиркнув, щоки Степена почали повільно роздуватися, лице почервоніло, але ситуацію врятував Клодт.
— Якого біса ви там застрягли?! — крикнув він знизу.
І тут Степен припустився помилки: різко крутнувшись на каблуках, він вийшов, захоплюючи за собою Антеля, а ключ, помічений іржею масивний ключ, залишився стирчати в замковій щілині з внутрішнього боку дверей. Світлана негайно підскочила й повернула ключ у замку. Слідом за клацанням пролунав сердитий вигук:
— Відчини!
— Можете сторожувати під дверима, — милостиво дозволила Світлана й заткнула вуха, щоб не чути вибуху лайок, що пролунали слідом за цим.
Однаково сидіти під дахом краще, ніж шлятися під дощем, навіть якщо це дах будинку Орві!
Розділ 7
Кіт сонно муркотів у складках вилинялої портьєри, що заміняла ковдру, і щулив очі на хисткий язичок полум’я за склом лампи. Чутно було, як унизу беззлобно перегиркуються Клодт зі Степеном, улаштовуючись на нічліг у холі, як вовтузиться за дверима Антель, котрий стоїть на варті, і як кладе дрова Тайфун, розпалюючи вогонь у каміні.
Світлана зітхнула, і їй здалося, що подих згустився в пару: так холодно й сиро було в кімнаті. Дівчинка натягнула на голову каптур, абияк застебнула замок на куртці і з сумнівом подивилася на портьєру. Весь цей старий плюш до ранку буде на її вельветових штанах. Яка мерзота!
— Яка мерзота! — повторила вона вголос і швиденько закуталася в портьєру.
Потривожений Васько випустив пазурі й відвоював собі шматочок ковдри в ногах.
Підмостивши під лікоть протерту мало не до дір, набиту якоюсь травою подушку, Світлана з насолодою витягнулася на своєму неймовірної величини ложі з різьбленими спинками. Нили втомлені ноги, боліла забита при падінні права рука. Вона ще раз підняла рукав, щоб подивитися на винуватця всіх нещасть — браслет Орві, провела по ньому пальцем, змусивши перемінити кольори.
— Боже мій, який, напевно, переполох удома! — поскаржилася вона Ваську. — Вічно я потрапляю в якісь дурні історії! Ну що мені завадило виставити Тайфуна за двері? Оце придумала, Патрулю допомагати… юна дружинниця! Кому допомагати й навіщо? Скарби якісь, Могутність… Виманив мене з дому… «Відіб’ємося, відіб’ємося. Сам собі зброя». Чому ж не відбивався? Спершу ділитися не хотів, а потім зрозумів, що не відстануть, то і ця компанія хорошою стала? Зрадник! Провідник йому знадобився. Ну який з мене провідник, якщо я взагалі не знаю, про що йдеться?!
Васько продовжував муркотіти, тільки вуха його чомусь почали рухатися. Вони самі собою насторожувалися, самі собою розслаблялися, рухалися, кожне у свій бік й поводилися, ніби абсолютно самостійні підрозділи. Але Світлана цього не зауважувала. Вона ще щось говорила, але голова її все нижче й нижче схилялася до подушки, поки нарешті не опинилася на ній. Монолог перервався на півслові.
Чого намарне бурчати? Подумаєш, у провідники записали, не треба було кидатися на кожен заклик! На Землі скільки людей? Натовп і ще трішки. Однак ніхто не поспішає рятувати якихось підозрілих патрульних, не привертає до себе уваги зетагів і не вискакує під дощ без обіду! Тайфун, бачте, зрадник! А що йому залишалося робити, коли він утратив більшу частину своїх птеродських властивостей? До зетагів в обійми кидатися, чи що? Ні, краще вже з цими… до того ж, у них рюкзак з їжею є. А їжа, взагалі-то, штука корисненька! Хоча особисто я їжею не цікавлюся.
Розділ 8
Будинок Орві був оточений прекрасним, але дещо запущеним парком. Два ряди високих старих дерев спліталися галуззям над алеєю, що вела до будинку, колись перед будинком був розбитий газон, що нині заріс бур’янами й був засипаний опалим листям. Сам будинок настільки заплів дикий виноград, що фасад практично заховався під живим килимом листя, яке потемніло з настанням осені. Над крутим гострим дахом стирчали залишки напіврозвалених димарів, і шматки битої черепиці раз у раз попадали під ноги.
Навколо панувала незвична тиша. У місті ніколи не буває абсолютної тиші: десь проїде авто чи загавкає собачка, чи заскрегоче трамвай на повороті — однаково народиться шум. А тут навіть дерева не шелеснуть, і птахів не чути, хоча вже ранок.