Заарканити силу? Навіщо применшувати її? Не можна обертати волю в неволю. Існують більш надійні штуки, ніж аркан: внутрішня необхідність. Це воля й неволя водночас.
Світлана довго не розмірковувала, вона знала, що все йде, як треба. Васько затіяв авантюру? Що ж, затіяв. Справді, не вбивати ж його за це. Шкода. Може, він хотів, як краще. Тайфун зник? А що йому залишалося робити? Він і так втратив багато часу. Він патрульний, зрештою, повинен порядок наводити! Що йому тут? Серце ниє? То чому ж йому не нити: на те воно й серце. Тільки… коли б чогось не трапилося із птеродом. Він же завжди на рожен лізе!
— Васько!
Кіт з переляку гепнувся на підлогу:
— Чого репетуєш?!
— А зетаги не помстяться Тайфуну? Скажи!
— Звідки мені знати, — пробурчав кіт. — Вони мені свої плани не доповідають.
— Васько!..
Чорт би забрав мене з цими експериментами! Тепер спокою не буде. Така дивовижна була витівка: перевірити міцність конструкції… Усяка конструкція на чомусь утримується: я, скажімо, — на певному порядку розміщення атомів (як зделявували), світ земних тварин — на інстинктах, як на ребрах, світ людей — на наборі аксіом. Деякі з них: мати любить своє дитя й навпаки, дружина любить чоловіка й навпаки, людина не бажає зла ближньому своєму і навпаки. Аксіоми викладені в певній збірці і служать точкою відліку для координації поведінки людини або оцінки. Аксіоми пронизують світ і надають йому стійкості. Якщо раптом аксіоми починають перетворюватися в теореми, світ втрачає стійкість і може зруйнуватися. Якщо народиться інший світ, він буде відрізнятися від попереднього, і аксіоми в ньому будуть інші.
Я вибрав два відповідні один одному психотипи й поставив експеримент: що дасть стійка прихильність у нестійких, та до того ж ще й різних, світах.
Усе було прекрасно задумано, але я не врахував однієї деталі, точніше ще однієї прихильності. Свєтка любить кота Васька й навпаки. Прихована пастка для кристальної чистоти експерименту. Доведеться розраховувати мотиви власних вчинків, а це вже… м-мня… метушня! Чорт ногу зломить у ребрах цієї конструкції. Закритий сектор — не краща лабораторія для зделявованої ультуни. Мутації з’являються. Адже я вже відрізняюся від Могутності, я не можу створити Всесвіт, потужності не вистачить. Зате я можу пожирати рибу в необмежених кількостях, отримуючи від цього не тільки додаткову енергію, але ще й задоволення! Мутація? Факт.
Орві я пам’ятаю: він перший став експериментувати із праультуною і навпаки. Ультуна розчинилася в птеродах, але сам Орві теж розчинився в ультуні. Хто виграв? Не знаю.
Ні, ну хіба можна міркувати про глобальні проблеми, коли поруч з тобою безутішно ридають? Я не наймався в няньки, до того ж, нікого не просив себе делявувати!
— Чого ти виєш? Батьків розбудиш! — Васько вдарив себе хвостом по боках і став схожий на маленького тигра. — Нічого з твоїм птеродом не станеться! Набридла ти мені… Чого сама Могутністю не скористалася? Вирішила б всі проблеми за раз.
— А хіба провідникові можна?
— Звичайно!
Світлана заплакала ще сильніше.
— Не реви. У тебе в кишені вельветових штанів лежить шматок Могутності, якого вистачить на пару галактик.
Світлана миттю зістрибнула з тахти, прокралася у ванну й витягла штани з ящика із брудною білизною. У кишені виявилися шматочок скла й осколок мармуру. Це?
— Однаково, — прошипів Васько. — Весь Будинок складався із праультуни. Що замовлятимеш? Тільки думай у темпі: я спати хочу.
— Васеньку, зроби мене птеродом!
— А не навпаки?
Світлана шалено захитала головою.
— Гаразд, — вирік кіт і повторив свою малозрозумілу фразу. — Будеш птеродом. Але не вздумай міняти вигляд у присутності батьків! Усе на сьогодні. Спати!
— Але зетаги?
— Та що зетаги?! — розлютився кіт. — Якщо хочеш знати, їм не до Тайфуна тепер! Хто тут провідник?