Потім виступив мартинівець-заморозник, ортодокс богумильский, й оголосив, що ні, достоту навпаки, що Крига була знаком знищення Творіння Злого, як сказав святий Мартин: оскільки світ тіла постав з волі й творіння Бога-Сатанаеля, а людина є потворною угодою між Сатанаелем, який зліпив їй це вмістилище тваринне з м’яса та кости, й крови, й Богом-Отцем, який вдихнув у неї життя, а потім послав у цей світ зла Христа-Лоґоса. А чим же була Крига, якщо не Логосом, згущеним у матерію, який накладає Божий закон і порядок на безлад, гріх і несправедливість Землі Сатанаелевої? Тріумф Криги, тобто цілковите знищення Старого Світу — саме він відчинив би перші ворота до престолу Христового, бо не 1491 року, як би його не обчислювати, а тут і тепер, на наших очах, у вигляді лютих і криги ми спостерігали за Початком Кінця, так, у Лоґосі зимному прибув до нас знову Господь — і така Істина.
Потім виступив мартинівець-лубковець, який виводив свою віру від хлистів, і сказав, що ні, зовсім то був не Христос — а тільки пастка на Христів, тобто на людей. Адже Бог постійно втілюється у людях, не один лише раз в Ісусові, а плине Духом Святим крізь нас безперервно, а знаком досконалости душі є абсолютне втілення — як у випадку Даніли Філіповіча, живим узятим на небо, Івана Суслова, тричі розп’ятого й також на небеса підхопленого, й усіх Христів після них: Прокопія Лубкіна, Фйодора Савіцького чи Авакума Копилова, який мав звичку вести розмову віч-на-віч із Богом Всемогутнім. Людина, в кризі заморожена, існує, не вмирає, проте й не живе, тобто не грішить, — вийнята із часу, з Історії, і вийнята зі зла, така людина є ідеальним містилищем для Святого Духа й пасткою для Христа. У світі Криги остаточно замерз би рух матерії — переміщався б тільки Святий Дух, який дме крізь людей, мов крізь труби органні, виграючи на них красні мелодії на славу Всевишнього. А позаяк настала Відлига, ламаючи цей чудовий план, це ознака, що лихих людей ми вели на самозамороження, лихі, надтріснуті посудини сходили в Кригу — наша помилка була, що ми підсовували Голубові брудні душі, тож тільки шляхом умертвіння, шляхом очищення, розтілеснення ми можемо покликати морозяників назад — і така Істина!
Потім виступив мартинівець-ілларіоновець і закричав, що ні, усе зовсім навпаки: начиння були надто досконалі! Цнотливі переважили над грішниками! Содом був врятований завдяки праведникам. Так само, як власне 1492 року, Бог вирішив відмовитися від оголошених вироків і відстрочити Кінець Світу й Страшний Суд, переконаний щирою вірою християн на Русі. Крига посувалася далі, аж доки достатньо Праведників, тобто мартинівців чистого духу, не зійшло на Шляхи Мамутів, — Бог побачив силу віри люду російського й зупинив біле винищення — і така ото Істина.
Після чого виступив старий старець Братів Відвернутих і різко заперечив попередникові, підносячи уражені артритом кулаки й трясучи бородою. Чи ж усі забули пророцтва Святого Мартина?! Чи ж так усім у головах переплуталося, що не здатні відрізнити діянь Бога Правдивого від діянь Бога Лихого Творця? Чиї ж то слова заповідають нам Кінець Світу? Мав бути вогонь, вогонь, який спалить усе, море й сушу, каміння й повітря, — а була крига, що все заморожувала. Мало бути об’явлення небесних сил, армій крилатих, що спускаються з вишніх у славі Господа, під звуки труб архангелів Михаїла й Гавриїла, — а було об’явлення сил підземних, лютих темної крови мамутячої, що вилазили з пекла в тиші смертельній. Мало бути воскресіння праведних — а було самозамороження праведників. Який же це Кінець Світу? Це Кінця розворот! Апокаліпсис догори дриґом! Анти-Суд й Анти-Спасіння, дальша робота Анти-Бога й повернення Анти-Христа — оце була Крига — така Істина!