Китайське, по-китайськи, китайськими руками приготоване, — що ж, тепер вони мали тут чимало китайцев, адже за Великою Стіною теж війна й історична хурделиця. Зєйцов розповів, що Крайова народна партія Китаю і Федеральна Ліґа вже зібрали понад мільйонну армію на чолі з «селянським генералом» Лао Де, який поклявся власноруч обезголовити імператора Пу Ї і знищити все його поріддя. Фронт китайської громадянської війни пересувається на північний захід; Лао Де передусім відгородив імператора від портів. У всякому разі, так це виглядало із самого початку: революційні сили йшли з півдня, з Літа. Наньнін і Кантон опинилися під контролем КНП і китайських троцькістів Ченя Ду Сю ще до Відлиги. Португальці порозумілися з КНП і Сун Ят-Сеном у Макао в 1926 році. Зєйцов недвозначно натякав, що було досягнуто якусь угоду між жовтими розтальниками доктора Суна, Морґаном-молодшим і доктором Теслою. Великий Молот Тьмідини почав бити 1928 року; одразу ж спалахнули селянські повстання. Улітку 1928 року лабораторію доктора у Форталеза да Ґія відвідав Вінстон Черчіль, військовий міністр Британської Корони. Водночас у Осло тривали російсько-британські переговори з босфорського й балканського питань. Цар опинився у дуже незручному становищі, він не міг повернутися плечима ні до Заходу, ні до Сходу. Сепаратизм Шульца та японська загроза в’язали йому руки в Азії. 1929 року Крига скресла в Іркутську й чорти узяли графа Шульца; не марнуючи часу, Імперія Квітучої Вишні повторно вдарила на Корею і східні порти Російської імперії, увійшовши в Китай від Владивостока до Чанчуня і Харбіна. У Монголії святі буддійські мужі повели тубільців проти китайців, росіян, усіх чужинців. У Нанкіні ліга Тунменхой доктора Суна проголосила створення Китайської Республіки; тривало обговорення Конституції Піднебесної, її першого правильного парламенту, нових податків і нових умов торгівлі з варварами й розмірів пенсії для Імператора. Ніколай II був змушений знову перекинути військо з Європи за Урал. Що відтак створило для великих держав Європи надто добру нагоду, щоб марнувати її у стані миру, отож, після короткого ультиматуму Лондона, спалахнула війна за Босфор і Дарданелли.
— Тоді хто ж урешті скинув графа Зимового? — запитав я, об’їдаючись рисом з рибою. — Ммм, есери? Нові народники?
— А-а, господин Єрославський, після Відлиги то вже навряд чи хто знає, що сáме в Іркутську діялося. Не дуже відомо навіть, що зараз там діється. Є чутка, що Шульц усе це передчував і відправив свою родину з Сибіру ще до дня Останнього Сяйва.
— Значит, коли?
— У лютому, рік тому. Мене там не було, люди оповідали. Заворушення посилилися після аварії на Мармеладнице: розтала земля осіла під колією, потяг, повний пролетаріату, розбився ледве за кілька вёрст від Іркутська, й пішла вістка, що це робота аґентів князя Блуцького, тобто Імператора, підісланих, аби пошвидше довести до занепаду крижлізну промисловість і завдяки цьому скинути графа з престолу самодержця Сибіру. Шульцові було навіть корисно, значит, таку чутку між людьми підтримувати. Проте голови в мужиков були уже запальні, «Красноярский Рабочий» опублікував свіжі фото Троцького в Усть-Куті, зав’язувалися вже навіть советы по містах, по деревням… Ну й побилися одразу розтальники із заморозниками, вірними Імператорові, а граф учинив дурницю, бо козаків із шаблями наголо послав на ту чернь. І те, що миналося йому під Кригою, не минулося у Літі: замість розсипатися, розбігтися містом, поховатися у своїх домах у страху перед властью, вони зібралися ураз у палкому гніві й пішли на Ящик під проводом фальшивого Бронштейна. Таким був кінець графа Шульца, прости Господи гріхи його незчисленні.
— Слушний гнів люду, ммм. Натовп обирає свою Бастилію, керуючись естетикою страху. Або Ящик, або вежа Сибирьхожета, ммм.
— Еге ж. Усіх там тоді в Цитаделі порвали на шматки, солдатов, не солдатов, чиновников, не чиновников. Але конкретно — хто, де, як, чиїми руками? Бог один знає. Навіть могили графської нема. Через це, врешті, в місті й далі тривають бідність і безголів’я, бо як настало нарешті Літо, усе це повилазило із розталої землі, трупи, себто гниль, усяке стерво, й важка пошесть обсіла Іркутськ. А позаяк вона перебила наступні тисячí, й позаяк їх теж не було кому по-християнськи поховати, чи бодай спалити, бо ніякий сильний уряд від початку Відлиги не втримує влади ні в Сибіру, ні в місті, — тож моровиця посилилася, і так умирали наступні, гниючи далі в будинках і на вулицях, поки перші природні заморозки не вдарили й не згасили на пару місяців ту піч хвороб і смертей. Але тепер — всё вновь. Пан прем’єр каже: Місто Мух. Нам тут також мошка дошкуляє, але там… Тиф, холера, жовтяниця, чума, вибирай досхочу. Отож, через це державники не квапляться штурмувати Іркутськ. А те, що там і далі товчуться на зміну п’ять озброєних партій, таких і сяких, то це інша річ.