Адже в Історії посувається уперед не гола людина, а людина плюс наука.
Мошка влетіла мені в уста: я сплюнув. Ба, але тих червяков я б напевно узагалі не відчув, навіть якби вони мені в око цілою масою влазили… Машини, видимі тільки під мікроскопом, машини розміру бацил. Авраам Фішенштайн, який мріє про воскресіння близьких із праху, рознесеного вітром у повітрі, у воді й землі, може й божевільний, але сáме такі безумці причиняються до загнуздування Історії. Адже втілення мрії Фйодорова завершить водночас великий план марксистів: люди, здатні відтворитися у довільній конфіґурації тіла й безтілесности, усупереч смерти, незалежно від часу й простору, завдяки цьому посядуть абсолютну владу над Історією. «Історія» стане просто іншою назвою для діянь людини, яка довільно з власної волі утоптує світ і себе у світі. Людина житиме в Історії, як сьогодні живе в Природі. «Треба було зрозуміти, що навіть природу, в якій живе людина, природу, усвідомлювану як терен людської діяльности, вона витворює сама, щоби могти поставити інше питання: яку мету має історія, що людство має зробити зі себе?»
Знову оте «людство». Я вистрелив недопалком до Сонця. Чому Бжозовський не може втямити, що в Літі ніколи не настане згода навіть щодо найбільш загальних цілей і долі людства? Придалося б попровадити цих філософів по одному чи другому правдогерці мартинівців або інших релігійних сектантів, тоді б вони дізналися про різницю між світом зимних ідей і гарячою матерією, підлеглою ентропії. «Не світ мусить вирішити, чим має бути людство, а людство самé визначиться, що має зробити зі себе й світу». Ба! Але як вирішити тут будь-що, коли Крига скресла, й Істина розлізлася по швах.
Під Кригою — то звісно. Я заплющив повіку, вечірній кармін щільно укрив її поливою на живому оці. Під Кригою — звісно, але як би це мало виглядати на ділі? Я намагався укласти в голові логічний образ, і мені одразу повернувся спогад про віщі сни Побєдоносцева. Бо хто б так правив Історією, — одна людина, чи група якихось експертів, немає значення, припустимо, отож, що одна, — той встановлював би в усьому Царстві Пітьми не тільки принципи власти, засади закону й економіки, а й усі моральні й релігійні, ба навіть естетичні очевидності: вони так само складаються у живу тканину Історії. Одним є добро й зло племені Мойсеєвого, яке блукає по пустелі, а іншим — Імперії Всеросійської. Чи змінився за той час Бог? Ні. Це вони п е р е м і с т и л и с я в І с т о р і ї.
Володар Царства Пітьми тримав би у власній долоні оту стрілку Добра й Зла, якою Зєйцов казав панні Єлені змінити курс Транссибірського експресу. Я розплющив око, заплющив око, розплющив око — важіль уліво, важіль управо.
Але на ділі, звичайно, це не так просто. Адже як оволодіти ідеєю? «Дух людський нав’язує світові закони рукою. Думка, яка не перебуває у жодному співвідношенні з рукою, — це марна мана». Це тільки в часи лютих ті й інші уявляли (а я було й вірив їм), що вистачить схилити до власної волі Батька Мороза, пастиря морозяників, а вони вже заморозять нам Історію за вказаним приписом. Проте настала Відлига, й луснула казочка. «Адже доки ми не маємо жодного безпосереднього впливу ідейности на світ, усе значення ідей полягатиме у їхньому значенні для продуктивних сил людства».
Я потер порубцьованою куксою заріст, пророслий з-під шкіри, дротяна щітка шурнула мені по мозку, викрешуючи іскри. Адже тут Бжозовський не до кінця правий, — бо ж власне Відлига, власне раптове розчинення Історії згідно з закономірностями Бердяєва, — воно було зумовлене не інакше, як безпосереднім впливом світу ідей: урешті-решт Нікола Тесла не вдарив своїм Молотом у міністерські кабінети й світові парламенти, не в матерію він бив…