— Історія, любчику, Історія. Якби й надалі трималася Крига, я обчислив би те й се, — але тепер, після Відлиги, щогодини на кожен факт народжується сім версій, і жодна з них істинна, жодна з них хибна.
— Хто це?
— Мгм?
Обернувшись у віконній рамі, Саша вказував цигаркою на західну стіну. У стильній рамці від сертифіката на видобуток, виданому Горным Управлением уже неіснуючій спілці, я повісив чорно-білий автопортрет панни Єлени.
— Справді, ти її не знав.
— Ах, сердечний біль!
Але й тут мене не зачепив і найменший сором.
— Так. — Я струсив попіл на крижлізо. — Погано заморожений спогад. — Я закрив обличчя рукою, глянув на образ крізь отвір на місці пальця. — Хоча б задля цього одного варто поборотися за Кригу.
— Задля чого?
— Задля тієї логічної певности почуттів. Я мав це перед очима зі самого початку, бо це ж одна з підстав Математики Характеру, мабуть, найважливіша.
Саша почалапав до стіни, шуруючи своєю довгою тінню по коробках і меблях, приклав носа до зображення, пробурмотів щось невиразне з цигаркою на губах.
— Що?
— Але це малюнок із уяви? — Він провів нігтем уздовж зломів картону.
— Чому?
— Не існує такої живої девушки, n’est ce pas?
Тимчасом я запав у шезлонґу в теплу дрімоту.
— Яка різниця, Сашо, й так маємо Відлигу… Врешті-решт, ми обидва — подумай… Ми геть мало знайомі, мало… Адже перш ніж узагалі зустрінеш людину… Під Кригою… Приятель, ворог, любов, ненависть — перш ніж таку особу побачиш, перш ніж вона почне існувати для чуттів… Уже Істина! То яка різниця?.. Все математика… — Я заснув.
Офіційна засновницька зустріч «Товариства Промислу Історії Ґерославський, Поченґло & Фішенштайн» відбулася через шість днів, у сам полудень, на сонячному дзеркалі даху Кривої Вежі.
Пан Порфірій підняв перший тост — не як власник більшости акцій у компанії (це я був власником контрольного пакета), а як Перший Міністр Злучених Держав Сибіру. Він підвівся з цієї оказії на власні ноги, спершись лівою рукою на ціпок. Він говорив про світле майбутнє ЗДС, про могутність, зумовлену винятковими природними ресурсами Сибіру, про право націй Сибіру на користування перевагами, даними їм Богом, у будь-якій формі й у будь-якій галузі. Ми маємо двадцяте століття, казав він, Великобританія і Німеччина черпають свої сили не з експлуатації селян, а з праці своїх підприємців, багатства своїх національних концернів. Отож, Перший Міністр дає приклад і творить підвалини для економіки Держав Сибіру, засновуючи Товариство Промислу Історії ҐПФ!
Оплески. Підвівся і я. Сонце гостро світило крізь буряні хмари. Я підніс келих, повний світла.
— Успіх нашого Товарищества буде нерозривно пов’язаний із політичним успіхом сибірського державного проекту — саме так! Товариществу не вижити без Держав Сибіру, а Державам Сибіру без Товарищества! Святкуючи одне, ми святкуємо й інше! Ми вироблятимемо крижлізо на продаж для всіх, але Історію не продамо нікому! Ось наша національна промисловість, яку ми не віддамо: віддаючи Історію, ми б віддали нашу незалежність, адже хто з сусідів, яка інша великодержава дозволить нам вижити тут на мапі світу? З усіх найвище цінованих благ найсуворіше регламентована: Історія.
… А все ж, мої дорогі, якщо існують об’єктивні механізми Історії і закономірності, які керуються перебігом Подій так само надійно й передбачувано, як закони хімії, фізики й біології — а їх ми уже спроможні використати для наших цілей і вигод таким чином, що людина керує Природою, а не Природа людиною, — якщо існують такі закони Історії, то було тільки питанням часу, що людина неминуче підпорядкує собі Історію і розробить технологію управління перебігом Подій для власного комфорту й користи.
… Хто першим заснував підприємство для виготовлення нафтових двигунів? Хто запустив перший завод електрообладнання? Хто досяг багатства завдяки сучасній хімії і машинному ткацтву? Хто черпав найбільші багатства з крижлізних технологій? Усе це ніщо в порівнянні з неминучим успіхом першого Товарищества Промысла Истории!
Оплески, тупотіння, оплески.