Вони прийшли раніше, ніж я у цьому до решти замерз. Отой із голландським діамантом і ще два здоровані поставили мене на ноги, перетяли пута, мовчки кудись потягли. Я ішов, не опираючись, тільки косячись з-під набряклої повіки на найближчі вікна.
Ми не дійшли до сходів. Вони заштовхали мене до тісної конторки, квадратної кліті під голою лампочкою, що сочила жовте світло, без жодного стільця, зате аж із трьома столами, заваленими газетами, повідомленнями, бібулами, зачитаними книжками. У головній стіні не було вікна, що я одразу ж зауважив із тихим розпачем. Зате там висіла велика незугарна афіша з зображенням м’язистого Робітника з підгорнутими рукавами, який топче на вуличному брукові пацючу Монархію, і все це на тлі чорних куполів-близнюків і схожої на кістяк вежі. Навіть шрифт був такий самий, як на аґітаційних плакатах часів війни з Японією. Общенародная Революция! І багато сірого, що символізувало червінь.
Діамантовий молодец втиснув мені в руку важку слухавку телефону, а відтак вийшов, грюкнувши вузькими дверима. Я здивовано поглянув. У них тут був телефон! Який, мабуть, справді працював. Вони встигли протягнути після Відлиги дроти — але куди? Не за місто ж.
Я притиснув холодний метал до болящої половини вуха.
Ііііюуууууу, ві-іііііій, уііііііію… Лііі-іі-ііск! Кркккк.
По кабелі віяв електричний вітер. Я відклав слухавку, підкрався до дверей — стоять за ними, розмовляють. Що робити? Ситуація без відкритих розв’язань, усі змінні, замкнуті в коробці. Доведеться перевіряти комбінацію за комбінацією.
Я присів на всіяній паперам стільниці, вона голосно затріщала. У телефоні щось кашлянуло. Я порахував до десяти, і знову підніс слухавку.
Клі-ііііюуу! Ууууйзззззз! Кхр, тртртр, кркккк. Тштк!
Я проковтнув слину.
— Алєксандр Алєксандровіч?
Крхррр.
— Вєнєдікт Філіповіч.
Уіуіуііііііііііііііііііііііііііііі…
Криги! Я стиснув вивихнуті пальці, згорбив криві плечі. C, отож D, отож E. Я назвався у «Святій Трійці» власним прізвищем. Побєдоносцев тримає ніж на Транссибі, певно й на міській електрівні, хто знає, що він іще там устиг обкласти динамітом. Домовлятися з ним мусять усі. Він має шпионов і тут, і там, і всюди; завжди мав. Мабуть, до нього першого дійшла звістка про «Товариство Промислу Історії Ґерославський, Поченґло & Фішенштайн». Тепер він чує про Ґерославського у лєнінців. Чує про в’язня троцькістів, схопленого на Цветистой. Велить перевірити — знаходять портрет Єлени.
Він буде торгуватися. Чого він хоче? Царства Пітьми?
Я сплюнув у куток червону мокроту.
— Як сни, Алєксандре Алєксандровічу? Що вам тепер Іркутськ ворожить?
Він довго мовчав.
— Забудьте все, — сказав він нарешті. — Ваш Поченґло… Чи там іще хтось слухає?
— Ні. Не знаю. Поруч зі мною нікого.
— Я сказав, щоб залишили самого… Я дам їм двадцять чотири години від Благовєщенська до Обі, вас повинні відпустити. А коли вже державники захоплять Іркутськ, ви дасте мені вільний проїзд під прапором Злучених Держав Сибіру.
— Куди?
— Будь-куди.
— Умова. Ми отримуємо мапи розміщення всіх зарядів.
— Я ж себе сам не підірву.
— Але потім, потім.
— То на кордоні.
— На кордоні. D’accord. Замерзло.
— Замерзло, дав би Бог, щоб замерзло.
Я зітхнув.
— І що, все?
Крхррр.
— Алєксандре Алєксандровічу?
Ііііюуууууу, ві-іііііій, уііііііію…
— Алєксандре Алєксандровічу, а що з вашим Царством Пітьми? То ви більше не хочете засвідчити тріумфальне повернення Криги? Що з вашими мріями, з великими баченнями майбутнього, про які ви оповідали мені, як друг другу? Я мав посісти місце поруч із вами. Усе обернулося по-іншому. То як?
Уіуіуііііііііііііііііііііііііііііі…
— Алєксандре Алєксандровічу! — Щось тут не пасує. Вочевидь, маємо Літо, годі обчислити характер із цілковитою певністю, особливо когось такого, як Побєдоносцев. Проте… Чи можна аж так ламати алґоритм душі? Це не додається! Це не обчислюється! — Що там трапилося? Скажіть-но. Ще до Відлиги. Я чув, що ви домовилися з княгинею Блуцькою-Осєй про отруйний замах на самого князя. Чи це правда?
Кхррр.
— Господин Єрославський…
— Але скажіть-но, скажіть!
— Ви добре знаєте, що Його Княжа Високість був сердитий на вас із самого початку. Я чув, що це тягнеться ще від подорожі експресом. І як тільки пішла команда…