Мармеладница відходила зранку що п’ятнадцять хвилин, а о шостій у робочі дні йшли два подвійні потяги, щоб умістити усіх робітників денної зміни, які квапилися до Ніколаєвська. На критому пероні, де стояли вагони, поділені на секції, якими їздили директори, й інженери, й уся надпролетарська братія Ніколаєвська, Веліцький зустрів кількадесят так само стривожених знайомих. Угледілося директора Ґживачевського в оточенні співробітників; перш ніж подали потяг, Сатурнін Ґживачевський устиг відправити з розпорядженнями трьох гінців. Усі панове в хутряних шубах і фасонистих кожухах, у шапках-вушанках і великих окулярах позирали на довгий відкритий перон, де збиралися сотнями й тисячами іркутські робітники, чоловіки й жінки п’яти віровизнань, тузінь націй, три раси. Мороскла ефективно перешкоджали відчитати погляди панів. На засніженому термометричному щиті змієподібна стрілка вказувала тридцять вісім градусів за Цельсієм нижче нуля.
У потязі пан Войслав курив, глибоко затягуючись цигарками із манчжурським тютюном, аж йому червоні іскри-вуглинки летіли на шубу й у широко розчесану бороду, переповідав уголос щоразу нові теорії, почуті від інших тутешніх пасажирів. Позаяк одразу здалося очевидним, що оті «американці», котрі обідали в Шульца, були людьми Дж. Пі. Морґана з місії на погибель Гарріманові та його Довколасвітній залізниці, яких відправили в Росію, купно із Веліцьким намагалося тепер допасувати дії губернатора до плану Морґана. Що було логічно неможливо — план Морґана, як його представив пан Поченґло на зібранні Клубу Ламаної Копейки, робив ставку на протилежні стратегії, а саме — союз із Распутіним, який мав би переконати Імператора припинити спорудження Аляскинського тунелю. Але як це узгодити із раптовою операцією арештів мартинівців?
— Але чому ви припускаєте, що вони бодай у чомусь переконали Шульца? — зауважилося, підносячи голос понад гамір, який панував у довгому отделении. — Сам Поченґло, зрештою, казав, що губернаторові також до вподоби більша незалежність і наближення Сибіру до Америки.
— Це спокуса всіх губернаторів Сибіру, — погодився пан Войслав, — починаючи від першого, князя Ґаґаріна із Тобольська. Пан Порфірій нас завжди зануджує цими оповідями. Ще за Єкатєріни ІІ існувало тут Сибірське Царство, карбували монету з його гербом; то була колонія Імперії, що нічим не відрізнялася від американських колоній Британської Корони. Мало бракувало, щоб міська дума Іркутська не створила власний сибірський уряд під владою спадкових царів-губернаторів. У Петербурзі добре про це пам’ятають. Кого б не послали сюди урядувати… Цей край сам собою осувається на схід, — він показав рухом руки з цигаркою, — у бік Тихого океану, до Японії, до Америки. Слушно лякаються.
— Тож янкі просто не пощастило: Шульц побачив їх наскрізь. Адже вони розтальники, хоч як не крути. Морґана б ніщо більше не втішило, ніж цілковита Відлига й повний крах крижліза. Шульц знає, що йому загроза.
— Тільки навіщо їх тепер арештовувати? Распутін теж заморозник.
— От із ким оті диверсанти-янкі мали б змовитися, — втрутився молодий клерк у мороскляному pince-nez, відірвавшись од ранкової газети, — то це передусім із отим винахідником, якого Його Імператорська Величність найняв для убивства лютих.
Пирхнулося.
— Ну, то Пірпон Морґан плюватиме собі в бороду, бо доктор Тесла радше з дідьком укладе угоду, ніж із будь-ким, кого Морґан порекомендує. Уже багато років між ними гостра ворожнеча: Морґан начебто утік із капіталом із фірми Тесли, довівши доктора до банкрутства.
— Тож їхній єдиний шанс, — зважував пан Веліцький, — налякати Його Величність Ніколая Алєксандровіча відокремленням областников, небезпечною самодіяльністю місцевих володарів на іншому кінці Імперії. Що коли постане залізниця через Берінґову протоку, то тоді губернаторам у головах беркицьнеться. Ніщо так не лякає самодержця, як автаркія підвладних.
— А Шульц про це не знає? Шульц про це знає. І знає, що в Морґана вистачить грошей, щоб так чи інак дістатися до імператорського вуха.
Нині не встиглося зайти до Тесли, потриматися за помпу Котарбінського. Організм і далі перебував на мінусі тьмідини після вчорашнього знетьміднення, відчувалося теслектричний прилив на піднебінні й під шкірою долонь; проте з кожною годиною замерзалося дедалі швидше.