Ділова людина прагне захистити свої інвестиції. Крупп і його конкуренти поставили собі за головну мету досягнення незалежности від присутности лютих виробництва крижліза та його похідних; поки що це не вдалося, проте в цьому напрямку були зосереджені всі дослідження доктора Вольфке й учених, які працювали для інших концернів. Навіть Петербурзький гірничий інститут й Імператорське Російське Географічне Товариство, які прямо чи опосередковано служили тим самим інтересам, намагалися знайти відповіді на ці питання. Які фізико-хімічні процеси відбуваються в «органах» лютих? У чому полягає «життя» Криги? Яка зміна в промороженій матерії відповідає за зміну її фізико-хімічних якостей? На які енерґетичні процеси спирається трансмутація? Іншими словами, що таке Крига?
Зимовики доктора Вольфке прохромлювали лютих тунґетитовими списами й наточували у вакуумні мороскляні кріостати їхню кров — то був гелій. Гелій, helium, сонячний елемент, адже його було відкрито щойно в електромагнітній дуговині Сонця, є інертним газом, тобто байдужим до будь-яких хімічних спокус: він не утворює зв’язків, які могла би легко знайти й вивчити людина. Професор Гейке Камерлінґ-Оннес із кріофізичної лабораторії у Лейдені, споживаючи при спробах зрідження гелію значні його кількості, мусив гуртом скуповувати через Амстердам монацит (він мав брата-торгівця на високому становищі). Крига ударила 30 червня 1908 року; КамерлінґОннес перетворив гелій на рідину через дев’ять днів. Температура кипіння гелію, температура, при якій він переходить із рідкого стану в газоподібний, менша, ніж п’ять градусів за Келвіном. Для того, щоб досягти такого остудження, голландці мусили вдатися до складної системи компресорів і детандерів, які успішно дозволяли сходити дедалі нижче, — конденсувати до рідкого стану кисень, азот і повітря, а відтак водень, і врешті — гелій. Це був незмірно енерґоємний і тривалий почин, що давав змогу тільки ненадовго утримати таку низьку температуру, й при найменшій нещільності призводило до навального потепління субстанції. Тимчасом у лютих гелій циркулював вільними потоками.
Задумалося, як теж узагалі виміряти подібні крайнощі морозу. Звичайний термометр показує зміни теплоти завдяки зміні обсягу якоїсь зразкової субстанції, наприклад ртуті або спирту. Температурні таблиці, які рисували в робітні при Майстерні Круппа, жодним чином не включали шкалу Цельсія, розписану від нуля, тобто точки замерзання води при звичному тиску, тут ішлося про абсолютну шкалу лорда Келвіна, де нуль є абсолютним нулем: нижчої температури взагалі не існує, так само, як немає часу до початку часу.
— Але що ж це тоді означає? — спиталося, повернувшись на припічок випити горня гарячого чая. — Що два кома два градуси, що один кома вісім. Якщо наприкінці є абсолютний нуль, себто відсутність тепла — що це таке? Як виміряти абстракцію?
— Справді, дуже довго ми мали тільки порожню математичну модель, — погодився Іртейм, випустивши куточком уст ароматний дим. — Якщо температура є мірою розтягування, розширення матерії, а рідина більш розширена, ніж тверда речовина, відтак і газ більш розширений, ніж рідина, то межею розширення газу є температурна межа. Ми беремо певну кількість повітря і…
— Охолоджуємо, після чого вимірюємо зміну обсягу, тобто тиску, й вивівши залежність, підставляємо нульовий тиск…
— Так.
— Чи газ може мати неґативний тиск? Не може. Мгм.
— Звідси в температурі абсолютний нуль. Рівняння показує межу на двохстах сімдесяти трьох градусах нижче нуля за Цельсієм.
— І так ви це вимірюєте? Тиском газу?
— Нічого не вдієш, при температурі, близькій до абсолютного нуля, метода підводить. Електричні термометри теж не найнадійніші, електропровідність при низьких температурах — ще одна загадка. Але річ у тому, пане Ґерославський, що справді близька до абсолютного нуля температура…
— У серці лютого.
— Ба! — Mijnheer Іртейм зняв ноги зі стільця, поглянув на графіки, вивішені між зовнішніми вікнами, ухопив те, що потрапило йому під руку, довгу брудну піпету, й нею, наче баттутою, вказав на лінійку, прямовисно прибиту біля одвірка. На висоті чверті лінійки (а вона мала у довжину понад аршин) було приліплено синю стрілку. Унизу виднів вирізаний на дереві великий, округлий, мов яйце, нуль. — Такі наші найкращі оцінки останніх вимірювань.
— Чверть градуса?
— Пфх! Уся ця дошка — це одна сота Келвіна, — засміявся голландець.