— А якщо я не можу так замерзнути? Якщо всі ці ваші ідеї мені однаково чужі й прикрі?
Модест Павловіч розвів руками.
— Що ж! Ваш отец, ваша жизнь: руки свободны.
Міхася міцно заснула; віднеслося її обережно до ліжечка, покликалося Машу. Думка, що слід підтримати одну зі сторін, обрати таку й таку Історію, — бо Зєйцов мав рацію, в остаточному розрахунку вчинків і наслідків ітиметься про вибір Історії, — ця думка не була би такою немилою, якби не усвідомлення, що тут, під Кригою, не можна замерзнути в брехні. Чухаючи долоні й передпліччя, ходилося по кімнаті, аж запала ніч, і ще довго потім; паркет у тихому помешканні порипував під ногами. Якщо замерзнеться розтальником, — то будеться розтальником. Якщо заморозником, — то будеться заморозником. Якщо пілсудчиком, — то пілсудчиком. Якщо буржуєм, — то буржуєм. Якщо соціалістом, — то соціалістом. А коли цинічним безідейним мерзотником, — то й тоді насправді ніхто не матиме сумнівів: мерзотник! Кінець помпі Котарбінського, кінець ранковим знетьмідненням, після яких вирує у голові мільйон барвистих принад і все так чудово плинне, відкрите, можливе й не обов’язкове — не вчинене… тепле… дитинне…
У Лабораторії Кріофізики Круппа зранку панувала велика метушня, а джерелом цього галасу й сум’яття був німий Бусічкін. Ледь усілося за письмовим столом біля вікна (крізь чисте мороскло вливалося ранкове сонце), ледь нагострилося перо, прибіг Бусічкін, панічно розмахуючи руками й за краватку хапаючись, наче в хаотичних спробах задушити самого себе. Традиційно зайшлося ще до світанку в «Нову Аркадію», відпомпувалося тьмідину, аж язик у роті задубів і пальці посиніли, тож тепер не моглося враз утямити, що той Бусічкін хоче: тузінь страшних і дивних фантазій снувало в голові при вигляді ажитації миршавого хіміка. Доктор Вольфке ще не з’явився, інженер Іртейм, мабуть, сидів у Майстерні, решта працівників поховалися десь подалі з очей. Стіл угинався під стосами невпорядкованих звітів про тисячі експериментів, проведених Лабораторією Кріофізики Friedrich Krupp Frierteizen AG, а також копій статей, опублікованих конкурентними лабораторіями; фінансоване за участи Круппа Kaiser-Wilhelm-Gesellschaft für schwarze Physik місяцями домагалося від доктора Вольфке повного звіту, й оце така невдячна робота лягла на плечі його нового асистента. Відірвалося шматок поплямованого чорнилом аркуша з чернетки цього звіту й підсунулося Бусічкіну. ДОПОМОЖІТЬ, написав він, МІЙ САД ЗАМЕРЗ.
Бусічкін, як з’ясувалося, провадив дослідний проект із пограниччя чорної хімії і чорної біології, а саме розводив у великих куветах із тунґетитовим ґрунтом різні ґатунки трав, квітів й овочів. Кувети, щоб не займати місця у Лабораторії, він тримав високо на залізних шафах; частина куветів була щільно заслонена від світла, частина — розкладена біля вікон. Проте всі рослини, звісно ж, вимагали поливу й тепла. Натомість, увійшовши сьогодні на сьомий поверх Вежі, ще перед бригадою криготоптачів, Бусічкін застав залу Лабораторії вихолодженою, із вкритими памороззю вікнами, холодними грубами. Він негайно розпалив вогонь і кинувся рятувати свої плантації. Доводилося обережно знімати з високих меблів важкі скрині, Бусічкін схилявся над кожною, встромляв термометр у ґрунт поруч із рослинками, уміщав зразки під мікроскоп; він мало не хухав на замерзлі листочки й стеблинки. — Аварія? — спиталося його. СТОРОЖ КРЕТИН ЗАБУДЬКУВАТИЙ!!! Якби кому хотілося взятися до чесної праці, оце ж відкривається нагода для пана Щекєльніковa, певно для шкарбуна-пічкура великих кваліфікацій не потрібно. Ще виб’ється у люди! Утім, далі подумалося, що він же старий литовець: як замерз, так і замерз — з усією тією підозріливістю, з похмурою гримасою на квадратній пиці, з ножем.
Проте, оскільки свіжий теслектричний струм невгамовно палахкотів під черепом, на цьому не закінчилися криві й не обов’язкові задуми. — Може, ви виростили якісь їстівні рослини, пане Бусічкін? — Пан Бусічкін вказав на кувету з рослиною жень-шень. КИТАЙСКИЕ ЛІКАРІ ЧОРНИМ КОРІННЯМ ЖЕНЬ-ШЕНЯ НІБИТО ЛІКУЮТЬ ВІД РІЗНИХ КРИЖАНИХ ХВОРОБ. Себто яких? Тягаючи керамічні підставки, народилося негайно дві нові варіації: перша, чи не можна таким чином отримати ліки від Білої Пошести, й скільки за таємницю медикаменту можна б вторгувати на харбінському ринку; друга, що, мабуть, же китайцы не інакше вирощують свій чорний опій, про який чудеса оповідав на обіді в родини Веліцьких П’єр Шоча. Бо чи може це справді бути лише проста суміш, тобто тунґетит у порошку, досипаний у звичайний опій? Чи не мусять вони спершу виростити на ґрунті Криги маки й тільки тоді збирати з їхнього маковиння чорний сік? Забруднилося рукав чесучевого піджака; стираючи пляму послиненим пальцем, виіскрився, наче від тертя бурштину, третій задум: а якщо уся та Біла Пошесть, із якою доводиться боротися на Тихоокеанському флоті докторові Конєшину, не що інше, як звичайна хвороба, що поширюється мікробами, відгодованими тунґетитом, вирослими на тунґетиті? Чи знайшовся уже той Пастер, який би виділив і дослідив під мікроскопом крижані бактерії? Може, цим зумовлений клопіт з лікуванням Білої Пошести, що її бацили не розмножуються, не отруюють і не гинуть, як бацили Літа, а лише править ними біологія і медицина Зими, тобто найбільшого холоду та єдиноістини, найнижчої ентропії, — може, ці моряки й мешканці Владивостока хворі на л а д?