Кристал часу. Книга 5. Школа добра і зла - Зоман Чейнані
1 Леді та Змій
Якщо новий король Камелота рішуче налаштований убити твого коханого, викрасти твою найкращу подругу й вистежити тебе, як пес... тобі варто мати план. Але Агата не мала плану.
У неї не було спільників.
Їй ніде було сховатися. Тож вона бігла. Дівчина щосили мчала якнайдалі від Камелота, не розбираючи шляху й не знаючи, куди вона прямує. Вона, не зупиняючись, продиралася Нескінченними Лісами, чорна сукня чіплялася за кропиву й гілки, а тим часом сонце зійшло і сіло... Агата бігла, а торбина з кришталевою кулею Даві гойдалася і вдарялася об ребра... Дівчина мчала, коли на деревах почали з’являтися плакати «Розшукується» з її обличчям, застерігаючи, що новини поширюються швидше, ніж рухаються її ноги, і що тепер для неї не існує безпечного місця...
Наступного дня в неї на ногах поздималися водянки, м’язи судомило, харчувалася вона тільки ягодами, яблуками та грибами, які встигала схопити на ходу. Здавалося, Агата бігає колами: задимлені річкові береги Махадеви змінилися кордонами Гіллікіна, а ледве засірів світанок — знову замріла Махадева. Дівчинка не могла задуматися й на мить та скласти бодай якийсь план або поміркувати, де можна було б знайти безпечне місце. Вона взагалі не могла й помишляти про теперішнє. Її думки чіплялися за минуле: Тедрос у ланцюгах... засуджений на смерть... Її друзі в полоні... непритомного Мерліна тягнуть геть... а лиходій одягає Тедросову корону...
Агата пробиралася крізь рожевий туман, шукаючи стежку. Стоп, хіба в Гіллікіні має бути рожевий туман? Хіба в Школі Гном Юба розповідав про це? Тим паче що вона залишила Гіллікін позаду багато годин тому. Як вона могла опинитися тут знову? Потрібно бути уважнішою... думати наперед... а не поринати в учорашні події... але зараз вона бачила лише рожеву імлу, яка набувала форми Змія... вкритого лускою юнака в масці, якого вона вважала мертвим... але який, як виявилося, був живим...
Коли вона виринула зі своїх думок, імла зникла і вже настала ніч. Якось Агата опинилася в Лісі стімфів, і жодних ознак стежки поблизу не було. Налетіла гроза, блискавиці пронизували пітьму поміж деревами. Агата сховалася під перерослою поганкою.
Куди їй піти? Хто їй допоможе, коли всі, кому вона довіряла, зачинені в підземеллі? Вона завжди покладалася на свою інтуїцію, здатність швидко зметикувати, але ж хіба можна щось спланувати, якщо вона навіть не знає, проти кого воює?
«Я бачила мертвого Змія».
«Але потім він ожив...»
«А Ріан був на помості...»
«Отже, Ріан не може бути Змієм».
«Змій — хтось інший».
«Вони діють разом».
«Лев і Змій».
Агата згадала Софі, яка так легковажно прийняла обручку Ріана, гадаючи, що ось-ось вийде заміж за Тедросового лицаря. Софі, яка вірила, що нарешті знайшла коханого, — справжнього коханого, який побачив у ній Добро, — лише для того аби стати заручницею Зла, більшого за неї саму.
Принаймні Ріан не завдасть Софі шкоди. Поки що. Вона йому потрібна.
Навіщо, Агата не розуміла.
Але Ріан завдасть шкоди Тедросу.
Тедросу, який минулої ночі чув, як вона сказала Софі, що він не впорався із роллю короля. Тедросу, який сумнівався в тому, що його принцеса вірить у нього. Тедросу, який утратив коропу, королівство, підданих і потрапив до рук ворога, якого ще вчора обіймав, немов брата. Ворога, який тепер стверджує, що він і є його братом.
У животі все стислося. Їй хотілося обійняти Тедроса й сказати, що вона кохає його. Що ніколи більше не сумніватиметься в ньому. Що обміняє власне життя на його, якщо зможе.
«Я врятую тебе, — із відчаєм подумала Агата. — Навіть якщо в мене немає плану й жодна душа не стоїть на моєму боці».
А до того Тедрос має триматися, хай там що Ріан і його люди робитимуть із ним. Тедросу потрібно знайти спосіб вижити. Якщо він іще не був мертвим.