Горт підштовхнув Беатрікс до виходу.
— Як ми ділитимемося інформацією, коли будемо в різних місцях?
— У професорки Анемони є Агатин поштовий ворон із Камелота. Ми можемо використати його, щоби відправляти повідомлення, — запропонувала Беатрікс.
— Він не надто надійний, — заперечив Горт. — Нам потрібні горішки білочки.
— Наскільки я знаю, білки теж підтримують Ріана, — пискнула Кіко.
— А що таке горішки білочки? — утрутилася Нікола.
Разом із ними у водоспаді зникли інші першокурсники: Аджа, Валентина, Боссам, Берт, Беккет, а також Раван, Векс, Мона, Дот і решта — вони квапилися вийти, а тим часом у тронній залі залишилися лише король-кіт і ті троє, хто знав його найкраще: Тедрос, його принцеса та його супротивниця.
Остання позіхнула.
— От і гаразд, усе владнано, — видихнула Софі, притулившись до оксамитової стіни й змусивши світлячків марширувати довкола себе. — Я хочу огіркового салату, зануритися в ванну з піною й добряче поспати в теплому ліжечку.
— Не цього разу, — промовив Різник, він повісив ланцюжок Софі собі на шию. — Ви троє маєте найважче завдання. Ось чому я притримав його, до того як ми залишилися самі. Бо це основна місія. Яка домінує над іншими. Місія, яка має бути виконана, якщо Тедрос хоче повернути собі трон.
Софі стиснула губи, поглядаючи на Агату.
Але кіт дивився лише на принца.
— Ти маєш дізнатися, чому Екскалібур не дав тобі витягнути себе з каменя, — промовив кіт.
Різник повернувся до Агати й Софі.
— І ви обидві маєте йому допомогти.
— Це не місія. Це глухий кут, — вишкірився Тедрос, хитаючи головою. — Я намагався витягнути меч. Я випробував усе. А потім незнайомець витягнув його одним рухом. Я запитував про це Мерліна, і він теж не мав відповіді, окрім якоїсь божевільної загадки про необхідність «викопати» мого батька. Я зламав мозок, аби зрозуміти хоча б щось, але так нічого й не втямив. Бо все це безглуздя! Як я маю дізнатися, про що думає Екскалібур? Як я маю второпати хід думок меча?
— Так само, як це робили Мерлін і професорка Даві, перш ніж їм завадили, — озвався Різник.
Раптом його очі спалахнули, торбина на плечі Агати розкрилася, і звідти вилетіла кришталева куля, м’яко приземлившись у котячі лапи.
— Бо поки ви були на ваших пошуках слави четвертого курсу, Мерлін і Клариса Даві вели власні пошуки, — пояснив кіт, піднімаючи скляну сферу. — А саме використовуючи кристал Даві, аби визначити, чому Тедрос провалив коронаційне випробування. Виявилося, що розбита кришталева куля дозволяє робити речі, що звичайна кришталева куля не може. Працююча куля — це вікно в часі. Але Мерлін і Даві цілком випадково виявили, що розбита куля є чимось більшим, ніж вікно...
Різник нахилився.
— Це портал.
— Портал? — перепитали Софі й Агата.
— Портал, у який ви всі троє зараз пройдете, — пояснив Різник. — Ризики вкрай великі. Ми бачили, як це вплинуло на Декана Добра.
Кіт глипнув на Тедроса.
— Але зануритися в кришталевий світ — єдиний спосіб дізнатися правду про твого батька, меч і твою долю.
— Що ти маєш на увазі під «кришталевим світом»? — збентежено запитала Агата. — Це світ... усередині кришталевої кулі?
— Світ більший, ніж ти можеш уявити, — примружився Різник.
Тедрос насупився.
— Це безглуздя. Звідки ти знаєш, що знаходиться всередині кулі Даві?
— Звідки ти можеш знати, що бачили Мерлін і Даві? — запитала Софі.
Різник криво посміхнувся.
— Невже це не очевидно? — запитав він, розтягуючи слова.
Котячі зіниці перетворилися на чорні безодні. — Я ходив із ними.
19 У кришталевому світі
Агата спостерігала, як кришталева куля занурюється У воду.
— Нічого не відбувається, — промовив Тедрос, стоячи поряд із нею.
— От і добре, бо якщо ви сподіваєтеся, що я знову намокну... — дратувалася Софі, досі соваючись у вогкій сукні.
Агата повернулася до кота.
— Ти сказав, що портал відкривається, коли кристал знаходиться під водою...
— Принаймні відкривався раніше, — кинув Різник.
Їхні голоси відлунювали у ванній кімнаті Короля, Коронованого Регаліями. Тут стояв туалетний столик, заставлений ароматичними оліями, кремами, лоточком з припорошеним блискітками піском, гребінцями, оздобленими коштовним камінням. Поруч була ванна з синього каменю (досить велика, здатна вмістити армію котів), наповнена гарячою водою, у паруючу воду було насипано помаранчевий цвіт. Коли Різник заштовхав їх до ванної, освітленої панелями з помаранчевих і блакитних світлячків, Агата була спантеличена. Той Різник, якого дівчина знала, чухався від бліх, дзюрив виключно на надгробки й мало не вбив її того єдиного разу, коли вона намагалася його помити.