— Серйозно, усі до одного виглядають як принци.
— То візьми собі одного, — прошкабарчав Горт, опустивши погляд на свої нові блакитні штани, які йому тисли. — Лисячий ліс відомий гарненькими парубками, нудними підлабузниками, які не мають власної думки. Наприклад, Кей чи Чаддік. Обидва з Лисячого лісу, обидва красиві поплічники, що працюють на йолопів. Нік, тут багато людей. Може, варто дочекатися темряви...
— Тедрос — не йолоп, а Чаддік загинув. Май трохи поваги, — насварила його Нікола, прискоривши кроки у своїй новій бежевій сукні. — І ми не можемо чекати сутінків, бо маємо проникнути до Школи для хлопчиків у Лисячому лісі й відшукати справу Ріана. Ріан розповідав Тедросу, що навчався там.
— Але Мерлін уже намагався й не знайшов жодних особових справ Ріана, — зауважив Горт, чухаючи потилицю. — Я пропоную натомість отруїти короля Лисячого лісу. Робін казав, що цей боягуз першим спалив своє кільце, і до того ж, якщо ми його вб’ємо, нікому буде платити шістдесят монет за наші голови.
— Ми не вбиватимемо короля, який не має жодного відношення до нашої місії, — заперечила Нікола. — Різник наказав знайти щось про минуле Ріана та його брата. А Ріан розповідав Тедросу, що був учнем Арбед Хаусу. Ми маємо принаймні перевірити це.
— Я гадав, що Ріан був учнем Школи для хлопчиків у Лисячому лісі.
— Арбед Хаус і знаходиться в Школі для хлопчиків у Лисячому лісі. Це корпус, — нетерпляче пояснила Нікола. — Тедрос тобі не говорив?
— Якось ми з Тедросом мали розмову, — сказав Горт. — І я тихцем пукав увесь час, сподіваючись, що він задихнеться.
Нікола скоса глипнула на Горта.
— Арбед Хаус — це місце, де батьки ховають своїх дітей, бо вважають, що вони Зло. Настільки небезпечне Зло, що вони бояться, що Директор Школи викраде їх. А тут жоден із батьків не хоче, аби їхня дитина стала відомим лиходієм. Тому Декан Брунгільда чарами приховує цих свавільних дітей від Директора Школи так, щоб він ніколи не дізнався про їхнє існування. Декан не розповідає своїм підопічним, що вони Зло. І робить усе можливе, аби навернути їхні душі до Добра. — Нікола помовчала. — Тепер зрозуміло, що з Ріаном вона не впоралася.
— Якщо Ріан узагалі був її учнем, — нагадав Горт. — Жодних справ, пам’ятаєш?
— Кей теж був учнем у Арбед Хаусі. Як і Арік. А ми знаємо, що Джапет і Арік були близькими друзями, — нагадала Нікола. — Слухай-но, я розумію, це тільки здогади, але варто спробувати. Усе, що нам потрібно, — це знайти Декана Брунгільду й розпитати її про Ріана.
— Та чи можна їй довіряти?
— Я розмовляла з Мерліном, перед тим як його полонили. Він сказав, що Декан Брунгільда була його подругою. А якщо вона подруга Мерліна, вона й наша подруга...
Привабливий темношкірий хлопчик, який читав свіжий примірник «Форуму Лисячого лісу», посміхнувся Ніколі, коли вона проходила повз.
Нікола посміхнулася у відповідь.
— Ось чому Нещасливці завжди зустрічаються з Нещасливцями, — обурився Горт, чухаючи волосся ще дужче. — Нещасливиця не фліртуватиме з хлопцем на вулиці, і вона ніколи б не відмовилася від нагоди вбити короля.
— Десять хвилин тому ти цілував мене в примірочній Ле Бон Марше, а тепер поводишся, наче я змусила тебе стати моїм хлопцем, — зауважила Нікола, помітивши, що Горт чухмарить голову. — Ох, я казала тобі не робити цього. Задача була — змішатися з натовпом. Робін дав кожному по десять золотих на витрати, я витратила менше одного, аби придбати цю сукню, щоб виглядати, як дівчина з Лисячого лісу. Ти не лише обрав костюм за дев’ять золотих, але й потім пішов і зробив... — вона вказала на його волосся, — ...ось це.
— Ну, ти першокурсниця-Читачка, яку ніхто не знає, а я відомий учень Школи, — наполіг Горт, шкрябаючи своє пофарбоване біляве волосся й широко крокуючи в модному блакитному костюмі, як у принца. — Мене всі знають із казки про Софі й Агату. Я мав змінити вигляд.
— Ти схожий на Тедроса-вампіра, — стенула плечима Нікола. — Вампіра Тедроса, у якого воші.
Горт скривився.
— Я маю вигляд хлопця з Лисячого лісу й змішався з місцевими краще за тебе!
До них підскочила група дітей. Тих самих, яких вони бачили біля дерева.
— На що ти схожий? — пирхнула дівчинка з помадою, помацавши його костюм.