Крізь завіси просочувалося сонце, освітлюючи круглу залу, світло танцювало на нових фарбах і полірованому дорогоцінному камінні. Софі помітила трьох худющих жінок із однаковими обличчями, які рухалися кімнатою в схожих лавандових сукнях. Вони віддавали кожному робітнику кошель, у якому дзенькотіли монети. Три сестри рухалися із владною впевненістю, наче вони були королевами в цьому замку. Побачивши, що Софі спостерігає за ними, вони манірно посміхнулися й разом присіли в незграбному реверансі.
«Щось із ними не так, — думала Софі. — І справа не в їхніх фальшивих мавпячих посмішках і недоладних реверансах, наче вони були клонами у виставі потвор... а в тому, що з-під чистих пастельних суконь стриміли ноги без жодних ознак взуття». Жінки Продовжили платити робітникам, а Софі водночас дивилася на брудні босі ноги, які виглядали так, наче належали сажотрусам, а не придворним дамам Камелота.
«Безсумнівно. Однозначно, тут щось не так».
— Я думала, що в Камелота немає коштів, — Софі звернулася до варти. — Чим ми за все платимо?
— Бібо, як гадаєш, якщо ми розтрощимо її череп, що ми там знайдемо? — запитав Тьяго в дівчини-піратки.
— Гусінь, — озвалася Біба.
— Каміння, — заперечив Веслі.
— Котів, — припустив Аран.
Вони подивилися на Тьяго, але він нічого не пояснив.
На її запитання вони теж не відповіли. Але коли Софі проходила повз вітальні, особисті покої, бібліотеку, солярій, то бачила кожне приміщення відремонтованим, усюди виднілися герби, різьблення, емблеми з Левами — стало очевидним, що Камелот таки мав гроші. Багато грошей. Звідки ж узялося все це золото? І хто ті три сестри, які поводяться тут наче господині? І як вони впоралися з усім так швидко? Ріан щойно став королем, і одразу весь замок переробили на його честь? Це якесь безглуздя. Софі побачила, як до них наблизилися декілька чоловіків, несучи велетенський портрет Ріана в короні, і запитали, де тут Зала королів, бо саме там вони мали повісити портрет. «Напевно, — думала Софі, спостерігаючи, як вони розвернулися до Білої вежі, — король усе це спланував задовго до сьогоднішніх подій...»
«Не називай його так. Він не король», — насварила вона себе.
«Але тоді як він витягнув Екскалібур?» — запитала вона натомість.
Софі не мала відповіді. Принаймні зараз.
У вікно вона побачила, як робітники відновлюють розвідний міст. А в інше було видно, як садівники пересіюють траву й саджають чудові блакитні троянди, замість мертвих, водночас як у дворі Золотої вежі робітники виводили золотих Левів у чаші кожного ставка. Роботу урвав якийсь рейвах, і Софі побачила темношкіру жінку у формі шеф-кухаря, яку піратська варта виштовхувала з замку, за нею йшла і решта кухарів. Водночас їм на заміну привели молодого, дужого кухаря і його команду, що складалася виключно з чоловіків.
— Але родина Сілкіми готувала в Камелоті двісті років! — протестувала жінка.
— І ми вдячні вам за вашу службу, — сказав гарний вартовий із примруженими очима, який був одягнений у форму, відмінну від решти піратів, — позолочену й вишукану, мабуть, він мав вищий чин.
«Я десь його бачила», — подумала Софі.
Але вона не мала нагоди роздивитися хлопця ретельніше, бо її потягли до Палати мап, яка стала світлою й добре пахла, немов луг із ліліями; це був не той запах, що мав витати в Палатах мап, бо це ж задушливі кімнати, зазвичай набиті натовпом немитих лицарів.
Софі підняла очі й побачила мапи з королівствами, які левітували в повітрі при бурштиновому світлі ламп над великим круглим столом, наче розірвані повітряні кульки. Придивившись, дівчина зрозуміла, що це не старі, крихкі мапи часів Артура... а ті чарівні Мапи пошуків слави, на які вона й Агата наштовхнулися в барлозі Змія, із їхніми крихітними фігурками й фігурками решти членів команд пошуковців, що дозволяли Змію відстежувати кожен їхній рух. Зараз усі ці статуетки плавали над маленьким тривимірним зображенням замку Камелот, поки їхні живі двійники скніли в підземеллі. Але пригледівшись, Софі помітила, що на мапі один підписаний член команди був не в замку... він мчав геть від Камелота, рухаючись до кордону королівства...
Агата.
Софі ахнула.
«Вона лишилася жива».
«Агата жива».
А якщо Агата жива, вона зробить будь-що, аби звільнити Тедроса. Це означає, що Софі і її найкраща подруга зможуть об’єднатися, аби врятувати істинного короля, — Агата зовні, вона зсередини.