— А який вигляд мала Ель? — заохотив Горт.
— Це була висока, струнка жінка з темним волоссям. Гарні губи й брови. Принаймні вона була такою, коли я бачила її востаннє, — розповідала Розамунда. — Я б хотіла їй допомогти, але вона майже не розповідала про себе й хлопців, і вони рідко виходили з дому.
Горт кинув погляд на Ніколу, прочитавши її думки за виразом обличчя. Висока, струнка, темне волосся... Ель була неабияк схожа на Тедросову фрейліну. «Леді Гремлейн», — згадав Горт.
А потім подумав про те, що син Директриси Ірем-лейн сказав їй, коли йшов до парку з братом: «А тепер ти говориш, як тітонька Грізелла...»
«Грізелла», — міркував Горт.
«Елла».
«Ель».
Схоже, леді Гремлейн таємно виховувала хлопців тут і відправила їх до Арбед Хаусу, а потім повернулася до роботи в замку Камелот.
— Ви сказали, що Ель жила в будинку 63? — запитала Нікола, знову повернувшись до Розамунди.
— Ось тут, — кивнула жінка, указуючи на дім навпроти. — Він стоїть порожній уже тривалий час. Там ні на що дивитися.
За декілька хвилин, одразу як Розамунда повернулася у свій дім, Горт і Нікола вже опинилися в будинку 63.
Зайти було легко, зважаючи на стан дверей будинку — розкислих і порепаних, зі зламаним замком. Але вони це зробили марно. Усередині майже нічого не залишилося — жодних меблів, одягу, жодного сміття чи недоїдків. Стіни, навіть стеля, були вимиті й пофарбовані, немов Грізелла Гремлейн не хотіла залишати ані сліду від себе й родини, яка тут жила.
— Вона мала рацію, — зітхнув Горт, притулившись до найближчих дверей. — Тут немає нічого.
На вулиці почулись голоси, і Нікола визирнула з вікна, побачивши, що вулицею в червоних формах крокують троє вартових Лисячого лісу, вони стукали в кожен будинок, простягаючи мешканцям грубі зображення Горта й Ніколи.
Палець Ніколи спалахнув.
— Ходімо, — промовила вона, модифікувавшись у горобця, вона вирвалася з купи одягу, прямуючи до вікна.
Горт уже заплющив очі, його палець сяяв блакитним, хлопець був готовий могрифікуватись у білку й піти за Нік...
Але раптом дещо почув.
Дивний звук.
Із комори перед ним.
Рат-а-тат-тат.
Рат-а-тат-тат.
Горт розплющив очі.
Знову шурхотить. І стукає.
З іншого боку дверей.
Горт похолов.
«Тікай, — казало йому тіло. — Забирайся негайно».
Горт підступив до комори.
— Що ти робиш? — прошипів горобець Нікола. — Нас упіймають!
Але рука Горта вже потягнулася, серце в грудях вібрувало, спітніла долоня стислася довкола ручки, і він смикнув двері на себе...
Ізсередини вилетів єдиний блакитний метелик, сухий і прозорий, шалено закружляв навколо Гортової голови з останнім спалахом життя...
А потім упав до його ніг, мертвий.
21 Кривавий кристал
На якусь мить Агаті здалося, що вона на хмаринці. Вона підвела голову, її тіло розтяглося на морі білих подушок, розкиданих підлогою вишуканої кімнати. У вікні над нею блакитне сяйво палацу короля Ітінзи змішувалося з віддаленими вогнями мегаполіса Гномленду. Агата не знала, як довго вона проспала і хто перевдягнув її в теплу піжаму та поклав у ліжко, але побачила, що вона спала не одна.
На подушках поряд був відбиток тіла, а на шовку звивалося декілька білявих волосин.
Біла мереживна сукня з рюшами купкою лежала в кутку.
Раптом Агата все згадала: вона й Софі в кристалі...
Ріан вірить, що Софі на його боці... Джапет обіцяє братові знайти її... і якщо знайде поряд із Агатою й Тедросом, присягається вбити всіх трьох...
А потім Джапет побачив їх.
У кристалі.
Він і його брат бачили Софі з Агатою.
Що може означати лише єдине.
Змій близько.
Агата зіскочила з ліжка й побачила свою чорну сукню в шафі, чисту й випрасувану.
А ще вона чула голоси з кімнати поряд.
Софі, Тедрос і Різник сиділи на ковдрі, перед ними стояв сніданок, сонний гном наповнював таці: круасанами з мигдалем, корицевими тостами, канапками з сиром і томатами, фрітатою з броколі та яєць і млинцями з масляним кремом. Тедрос уже взявся за другу тарілку їжі, його волосся було вологе після ванни. Софі була одягнена в стильну синьо-червону сукню, яка здавалася на диво знайомою, але подружка не їла, сиділа з напруженим обличчям.
— Його ковзуни нас розшукають, — наполягала Софі. — Це справа часу.
— Команда Беатрікс несе варту в Лісах. Вона, Ріна й Кіко — дуже здібні Щасливиці, — промовив Різник. — До того ж я знатиму, коли захист Гномленду буде порушено...