Із нього вирвалося нявчання, і він потер горло.
— Заклинання Уми протримається недовго. Коли воно закінчиться, я втрачу здатність розмовляти з вами.
— Ріан досі вважає, що я віддана йому. Я обдурила його, — промовила Софі, кинувши Тедросу задоволений погляд. А потім її обличчя напружилося. — Він казав щось про те, що хоче когось повернути з мертвих. Когось, кого він і брат любили.
— Повернути з мертвих? — приголомшено промовив Тедрос. — Кого?
— Ми так і не отримали нагоди дізнатися, — зазначила Софі. — Ми штовхнули лампу, і вони побачили нас. Ріан і Джапет побачили нас.
— Але як? І чому там узагалі була сцена з Ріаном і його братом? — наполягав Тедрос. — Кристал читає лише в душах тих, хто знаходиться всередині нього. А їх не було всередині кулі.
— Мене турбує те ж саме запитання, — сказала Агата.
Вони повернулися до Агати, яка стояла в проході.
— А чому ти мене не розбудила? — звернулася Агата до Софі.
— Ти мала такий спокійний вигляд, — пояснила Софі, яка пахла свіжою лавандою. — Окрім того, я здатна спілкуватися з твоїми котом і хлопцем без тебе.
— Ти й Софі випали з кристала ледве притомні, саме коли куля почала втрачати зв’язок, — пояснив Різник Агаті. — Тедрос витягнув вас обох із порталу, а потім він і мої вартові поклали вас до ліжка.
— Я теж намагався поспати, але не зміг. Не дізнавшись, що ви побачили, — промовив Тедрос Агаті зі змученими поглядом. — Мати й Шериф сплять. Я тут набивав рота їжею, коли вийшла Софі.
Софі помітила, що Агата досі пильно дивиться на неї.
— Люба, тобі подобається моя сукня? Зробила її з килима з убиральні Різника після довгої лавандової ванни. Мені потрібно було позбутися запаху того клятого білого шмаття.
Агата вмостилася на ковдру.
— Ковзуни йдуть по нас. Королі спалюють свої каблучки. Різник більше не розмовлятиме. Ми не маємо часу на сон, млинці й лавандові ванни. Ми маємо повертатися в кристал і шукати відповіді.
— Чи повертатися до замку, щоб убити Ріана, допоки він заслабкий, — промовив Тедрос, хапаючи ще один млинець.
— Замок оточений вартою, а кристалу потрібен час, аби перезавантажитися, це я дізнався від самої Клариси, — заперечив Різник. — Якщо ви повернетеся зараз, зв’язок триватиме лише декілька хвилин. І все це буде марно, допоки ми не зрозуміємо, як Ріан і його брат змогли вас побачити, коли вони в Камелоті, а ви тут. Як ви змогли збити лампу? Це проти Правил Часу.
Він підняв лапу, і з неї вирвалося жовте сяйво, яке намалювало слова на блакитній стіні:
1. Минуле — вигадка. Теперішнє — факт.
2. Минуле — спогад. Теперішнє — мить.
3. Минуле — там. Теперішнє — тут.
4. Минуле — затримує. Теперішнє — звільняє.
5. Минуле — слабкість. Теперішнє — сила.
— Правило номер три, — сказав кіт. — Якщо вони вас бачили, то ви фізично були присутні в спальні короля. А ви фізично не могли бути в Гномленді й Камелоті одночасно. — Він помовчав, зморщена морда скривилася. — Лише... лише...
— Що? — підштовхнули Агата, Софі й Тедрос.
— Лише якщо куля впізнає душі Ріана й Джапета... навіть їхню частинку, — припустив Різник. — Якщо куля впізнала одну чи обидві їхні душі, отже, цілком імовірно, що кристал уважає їх законними Другими користувачами, як альтернативу Агаті. І коли ти намагалася зайти в їхню сцену, куля повідомила їм про вашу присутність. Як захисна система, або ж сигналізація. Ось що викривило Правила Часу... — Він затнувся, із нього знову вилетіло нявчання, а потім він відновив контроль. — Це б також пояснило, чому в кристалі була сцена з ними: вони можуть бути як завгодно далеко від кулі, але їхні душі завжди прив’язані до неї.
— Суцільне собаче лайно, — спалахнув Тедрос, викликавши збентежений погляд кота. — Як куля професорки Даві може мати зв’язок із душами Ріана й Джапета...
— Якщо тільки вони не пов’язані з нею, — холодно промовив Різник. — Минуле — це теперішнє. Теперішнє — це минуле. Леді Лессо часто повторювала це матері Агати, коли Калліс була викладачем Спотворення в Школі Зла. Вона щойно знайшла в Лісах мене, голодне кошеня, і вигодовувала, рятуючи від смерті. Це щось викликало в ній. І вона відверто запитала в Лессо, на що це схоже — мати власну дитину. А Декан попередила її, що гріхи батьків можуть продовжуватися в дитині. Душі передаються з кров’ю. Ось чому Нещасливці такі погані батьки.
— Минуле — це теперішнє. Теперішнє — це минуле... — тихо промовила Софі, майже сама до себе. — Так Ріан сказав мені.