Усередині Агати ворухнувся жах, наче її власна душа щось усвідомила. Щось, що їй не розповіла.
— Кажеш, Ріан і Джапет можуть мати стосунок до професорки Даві? Але Даві не мала дітей.
— Її брати чи сестри могли мати, — припустив Різник слабким хриплим голосом. — Будь-які нащадки, що мають кревний зв’язок із Кларисою Даві, — няв, няв, няв — можуть бути розпізнані — няв, няв — кулею Даві.
— Даві була єдиною дитиною. Вона розповіла це під час останнього застілля, — заперечив Тедрос. — Вона не мала родичів, аби продовжити кровну лінію. Тож неможливо, щоб душі Ріана й Джапета були частиною кристала.
— Одначе кришталева куля складається не тільки з душі феї-хрещеної, — усвідомила Агата, поглянувши на Тедроса й Софі.
Друзі витріщилися на неї.
— Професор Сейдер, — видихнула Софі. — Кришталева куля містить душу хрещеної й провидця, який створив її. А кристал для Даві робив Сейдер.
— Той фантом у кулі, — кивнула Агата. — Він миготить між обличчям професорки Даві й обличчям другого користувача. Спочатку я не звертала уваги, але тепер уторопала... Це було обличчя професора Сейдера.
— Але це все досі нам ні до чого, — пробубнів Тедрос. — Яке відношення має душа Сейдера до Ріанової чи Джапетової? Не схоже, що він може бути їхнім батьком...
Він упустив млинець.
— Однак професор Сейдер був знайомий із леді Гремлейн! Даві розповідала про це мені! — скрикнув принц. — Сейдер — той провидець, що намалював мій коронаційний портрет. І Даві приїздила до Камелота разом із Сейдером, коли він створював портрет. Дещо, сказане Сейдером, змусило думати Даві, що між ним і леді Гремлейн щось було.
— Стривай-но, — ошелешено промовила Агата. — Ти вважаєш, що Ріан і Джапет можуть бути синами леді Гремлейн і Аугуста Сейдера?
— Я гадала, що професору Сейдеру не подобалися жінки, — озвалася Софі.
— Йому не подобалася ти, — промовив Тедрос.
— Давайте поміркуємо про це, — запропонувала Агата. — У Ріана й Джапета світлі очі, як у Сейдера. Так само приваблива зовнішність і густе волосся. Якщо Сейдер — їхній батько, то це пояснює, звідки в Джапета взялася здатність чарувати, адже Сейдер був провидцем. — Вона помовчала. — Це мені завжди не давало спокою. Артур не був чарівником. Тож якщо Джапет — син Артура й Гремлейн, звідки взялися ковзуни й чари Джапета? Але якщо Сейдер їхній батько, то це пояснює...
— Хоча чи міг син Сейдера та Гремлейн бути настільки Злим? — поцікавилася Софі.
— А син Артура й Гремлейн? — відповіла Агата. — Леді Гремлейн часом була жорстока, принаймні до мене. Може, це її душа так вплинула на хлопців.
— Минуле — це теперішнє. Теперішнє — це минуле... — міркувала Софі.
— Слухайте, усе, що мені цікаво, чи Ріан і Джапет — сини Сейдера та Гремлейн, бо тоді вони не є синами мого батька й не мають його крові, — гаркнув Тедрос. — І якщо Ріан не є його кревним нащадком, то він не є спадкоємцем, не є королем, і мешканці Лісів мають знати, що їх ошукав брехливий покидьок.
— І якщо подумати, усе, що нам потрібно, — це довести це, перш ніж чарівні вугри не повбивали нас, — прожебоніла Софі.
Різник хотів щось сказати, але в нього вийшло лише придушене нявчання — заклинання дійшло кінця.
Агата притиснула кота до себе.
— Але чому Екскалібур вийшов із каменя, щойно за нього взявся син Сейдера й леді Гремлейн? Це досі лишається незрозумілим...
— А що, як ми досі чогось не знаємо про леді Гремлейн, — припустив Тедрос. — Що ми взагалі знаємо про Грізеллу Гремлейн? Вона подруга дитинства мого батька, потім, коли він став королем, вона була його фрейліною. Зрештою, моя матір вигнала її після мого народження, і фрейліна повернулася додому в Ноттінгем, аж поки сестри Містраль не повернули її...
«Знову це ім’я», — подумала Агата.
Грізелла.
Вона чула його раніше. «Де?»
«Грізелла».
«Грізелла».
«Грізелла».
— Заждіть, — ахнула вона.
Агата зіскочила з ковдри й вибігла з кімнати. Дівчина чула, як Тедрос помчав за нею слідом, а Софі зойкнула, зашпортавшись, дзенькнув посуд, а потім вона вигукнула: «Усе одно круасани шкідливі!» — і теж побігла за Агатою.
— Куди ми всі поспішаємо? — скрикнула Софі.
— До Тронної зали! — прокричала Агата.
— Вона в іншому боці! — гримнув Тедрос.
Агата розвернулася на бігу, і тепер їх очолив Тедрос, який оминав сині кам’яні колони, під їхніми ногами на підлозі спалахували червоні відбитки лап, а потім вони протиснулися між двома вартовими гномами, стрибнули крізь водоспад і, захекані, приземлилися в оксамитовій синій кімнаті.