Торбина Даві лежала порожня в кутку. Раніше в ній лежала кришталева куля Декана.
Агата рвучко відкрила її.
— Що ми шукаємо? — відсапувався Тедрос, простягнувши руку до торбини.
Агата дивилася на нього й знову відчувала дежавю. Вона це вже бачила раніше... в одному з кристалів... Тедрос у Тронній залі копирсається в торбині Даві. Тоді вона вважала, що це брехня. Але ні. Це було майбутнє. А що ще вона вважала брехнею з того, що згодом виявиться правдою?
— О, це ж моє, — скрикнув Тедрос, витягуючи чорний кітель, заплямований кров’ю, у який Агата загорнула кришталеву кулю Даві. Він розгорнув його, і звідти на оксамитову підлогу висипався стос листів, зв’язаних докупи.
— Грізелла, — сказала Агата, хапаючи їх. — Ці листи адресовані їй!
— Листи до леді Гремлейн від батька? — вирвалося в Тедроса, він наблизився до Агати. — Де ти їх знайшла?
— Забудь, — сказала Агата, розкладаючи листи на підлозі, Агата відклала вбік дивну картку з Банку Путсі. — Я вже прочитала декілька. Артур зізнається в почуттях до леді Гремлейн. Може, тут щось є... щось, що підкаже нам, чи була леді Гремлейн матір’ю Ріана й Джапета!
— І якщо так, то хто їхній батько, — додала Софі, збираючи з черевичка крихти круасана.
Тедрос і Агата подивилися на неї.
У кімнаті пролунала сигналізація — вибухнуло пронизливе нявчання, немов п’яного від гелію кота кусали бджоли.
Усі світлячки в Тронній залі почали сипатися з оксамитових панелей і ярусів люстри, тисячі й тисячі їх укривали стіни від підлоги до стелі. Комахи притискалися одна до одної, розгортали крильця, утворюючи сяючу помаранчеву матрицю. Раптом ці сяючі стіни перетворилися на чарівні екрани, показуючи різні частини Гномленду.
Один із цих екранів блимав зернистими кадрами Лісів, що знаходилися зовні пенька, де розташовувався вхід до Гномленду; світлячки, що тепер були біля нього, чарами передавали картинку навколо.
Наскільки могла побачити Агата, саме був розпал битви, і Беатрікс, Ріна й Кіко стріляли заклинаннями в...
Ковзуна.
Вугор уколов Ріну в плече й розітнув ногу Беатрікс, а потім Кіко розчавила його каменем. Кіко підняла камінь іще раз, але вугор оклигав і вискочив зісподу, блискучий, лускатий кінчик цього слимака цілив просто в око Кіко.
Беатрікс притисла ковзуна обома долонями до землі. Він шматував її сукню, різав долоні й передпліччя. Беатрікс не втримала його, ковзун вколов її в горло...
Ріна проштрикнула його гострою гілкою, забризкавши сукню слизом. Кіко оскаженіло топтала вугра, навіть коли він давно припинив вищати, а потім спалила сяйвом пальця.
Троє дівчат осіли, важко дихаючи, укриті кров’ю й брудом.
Агата розслабилася біля стіни, так само виснажена.
— Прийдуть інші, — почувся хрипкий голос.
Агата повернулася до стіни зі світлячками, яка показувала їдальню — у кадрі були Шериф, Ґвіневера й Різник. Безсумнівно, вони теж спостерігали за бійкою. Вони бачили Агату, Тедроса й Софі, як і вони їх.
— Джапет відчує смерть ковзуна, — застеріг Шериф. — У нас небагато часу. Ґвен, Різник і я чатуватимемо тунель над Гномлендом.
— Няв няв няв. Ня-яв! — звернувся Різник до Тедроса.
— Я вивчила трохи котячої в Школі на уроках матері Уми, — сказала Ґвіневера. — Хай яке завдання вам дав Різник... він каже, аби ви поквапилися.
Екрани навколо згасли, світлячки розтеклися назад на свої місця.
— Нам потрібно знайти докази, що Ріан не є сином короля Артура, — промовила Софі, кидаючи погляд на купу листів на підлозі. — Перш ніж Джапет прийде й повбиває нас. Нам потрібні докази, із якими ми можемо втекти, прихопивши їх у Ліси.
— Нам потрібні докази, навіть якщо ми не зможемо втекти, — тверезо промовив Тедрос. — Докази, які ми зможемо відправити в Ліси до нашої загибелі. Доля Лісів набагато важливіша за наші.
Агата й Софі подивилися на нього.
Світлячки заблищали у його волоссі, немов корона.
— М-м-м... — Тедрос звернув увагу на їхні погляди. — У мене щось на обличчі?
— Ну ж бо, — сказала Агата й потягла Софі на підлогу.
Принц приєднався до них, і вони почали переглядати листи короля Артура в пошуках підказок... чогось, що повідає їм, хто є справжнім батьком синів леді Гремлейн... чогось, що розповість, ким насправді є Ріан і Джапет...
Через десять хвили Тедрос повідомив, що знайшов.
Це був лист від Артура до леді Гремлейн.
Люба Грізелло,
я знаю, що ти поїхала до своєї сестри Джемми до Лисячого лісу, я згадав, як ти казала, що вона керує Школою для хлопчиків, тож відправив цей лист туди, сподіваючись, що він тебе знайде.