Будь ласка, Грізелло, повертайся до Камелота. Я знаю, ти й Ґвіневера не знайшли спільної мови, коли вона приїхала до замку. Я мав очікувати на таке. Мабудь, було дуже важко бути моєю любою подругою майже все життя, а потім побачити, як я повертаюся до замку з новим другом Ланселотом і майбутньою дружиною. Але я досі ціную твою дружбу, як і завжди. І я знаю, глибоко в серці, у нас усе вийде. Ґвен, ми будемо разом.
Будь ласка, повертайся.
Ти мені потрібна.
Ти потрібна Камелоту.
Із любов'ю, Артур.
П. С. Сейдер блукає довкола замку й жбурляє крем'яхи у твоє вікно. (Вочевидь, ти не сказала, що поїхала). Дуже мило, байдуже, що це порушення.
Я став його свідком. Я запропонував повечеряти разом, щойно ти повернешся.
— Отже, Сейдер і Грізелла були друзями. Більше ніж друзями, якщо він тинявся біля її кімнати вночі, — полегшено зітхнув Тедрос. — Ось наш доказ того, що Ріан — їхній син.
Агата перечитала лист.
— Це не доводить того, що Ріан — син Гремлейн, тим паче Сейдера. Це не переконливий доказ. Нам потрібні інші.
— Агато, цей лист доводить, що Сейдер і леді Гремлейн мали прихований зв’язок у Камелоті, і ми знаємо з власних слів леді Гремлейн, що вона мала таємну дитину, — сперечався принц. — Будь-яка розумна людина в Лісах, поглянувши на цей лист, зробить висновок, що Ріан — син Сейдера та Гремлейн.
— Але ми маємо справу не з розумними людьми, Тедді. Ми маємо справу з Лісами, сліпо відданими Ріану, — озвалася Софі. — Аггі має рацію. Листа замало. Сейдер і Гремлейн обоє мертві. І не можуть це підтвердити. А газети Лісів під контролем Ріана. Жодна не надрукує листа, тим паче не розповсюджуватиме розповідь, що Ріан не є спадкоємцем Артура. Єдина газета, здатна на таке, — це «Кур’єр», а вони втікачі, яких розшукують. До того ж їм ніхто не повірить у будь-якому разі.
Агата досі дивилася на Артурів лист. У шлунку знову оселився той колючий жах. Той, що підказував, що вона знову щось проґавила...
Знову заволала сирена. Світлячки висипали на стіни, створюючи екрани.
На одному Агата побачила, як на поверхні, у Лісах, тисяча ковзунів атакували колоду над Гномлендом, а пеньок відкидав їх назад силою чарівних щитів і заклинань. Беатрікс, Ріна й Кіко десь зникли.
На екрані поряд озброєні гноми з мечами, палицями та ятаганами піднімалися покинутим тунелем Квітника й ставали один одному на плечі, аби заблокувати вхід під пеньком. Піраміда гномів заповнила широкий отвір — брама з тисячі маленьких тіл, рішуче налаштованих завадити ковзунам знищити пеньок і ввірватися до міста.
Нагорі вугри подвоїли зусилля, нападали зусібіч, але все одно не могли прорватися.
— Я маю бути там, ви, набридливі торбини з кістками! — Агата почула, як Шериф гарчить із іншого екрану.
Вона повернулася й побачила його, Різника та Ґвіневеру на земляній підлозі біля підніжжя масивної піраміди гномів.
Шериф виплюнув коту:
— Ти мене чуєш? Я чоловік. Я маю бути першою лінією захисту. А не жменя коротунів!
Різник похитав головою, нявкнувши.
— Що це кляте створіння каже? — прогарчав Шериф Ґвіневері.
— Надто небезпечно, — повідомила Ґвіневера.
Екрани в Тронній залі згасли.
— А чому кіт не дає Шерифові битися? — запитав Тедрос, підводячись на ноги. — Я от знаю, мене йому не спинити. Нумо, пішли!
Він поквапився до водоспаду й вискочив із кімнати.
Софі подріботіла за ним...
Агата потягнула її назад.
— Цього не достатньо, Софі, і ти це знаєш! — сказала вона, піднімаючи лист Артура. — Нам потрібно, аби Ріан розповів нам, хто його батьки. Нам потрібне його зізнання!
Софі зблідла.
— Що?
— Джапет атакує нас, а це означає, що Джапета немає в замку, — сказала Агата. — Нам потрібно повернутися в кристал. Той, що з Ріаном, який лежить поранений у кімнаті. Він буде здатний побачити нас, як минулого разу. Ми покажемо йому цей лист. І змусимо розповісти нам правду! Нам лише потрібно зробити чарівний запис і розіслати всій Королівській Раді!
— Та ти геть із глузду з’їхала! — прошипіла Софі. — По-перше, Ріан нас уб’є!
— Він лежить сповитий у ліжку...
— Тоді його охоронці!
— Ні, якщо заткнути йому рота...
— По-друге, кристал ще не перезарядився! Ти чула Різника. Зв’язок триватиме лише декілька хвилин!
— Ми швиденько...
— І по-третє, якщо Тедрос дізнається про це, він уб’є нас власноруч.
— А ти гадаєш, чому я чекала, поки він піде? — запитала Агата.